Атаманчук Феофан Іванович (1893)
Стаття була змінена користувачем, додані відомості не були підтверджені документально і потребують перевірки.
- Дата народження: 1893 р.
- Місце народження: Житомирська обл. м. Дзержинськ (смт. Романів)
- Стать: чоловік
- Вік: 73
- Національність: українець
- Соціальне походження: із службовців
- Освіта: освіта початкова
- Професія / місце роботи: / Залізничник
- Місце проживання: Полтавська обл. м. Полтава
- Дата смерті: 11 квітня 1966 р.
- Місце смерті: Житомир
- Місце поховання: Житомир
- Де і ким заарештований: Заарештований 30 вересня 1937 р.
- Дата арешту: 1937 р.
- Орган, що засудив: Засуджений Особливою нарадою при НКВС СРСР 16 грудня 1937 р. (стаття КК не вказана) за контрреволюційну діяльність до 10 років позбавлення волі.
- Місце відбуття: Казахстан
- Дата звільнення: 1944
- Підстави звільнення: реабілітація
- Реабілітуючий орган: Реабілітований Особливою нарадою при НКВС СРСР 8 січня 1944 р.
Біографія
Біографія== Народився в смт. Романів Житомирської області (з 1933 по 2003 роки — Дзержинськ) в 1893 році в сім'ї селян, що мали фермерське господарство. З дружиною Матрьоною виховали доньку Ніну (яка в майбутньому стала заслуженим лікарем УРСР). В липні 1937 року у нього народилася онука Ірина. Працював залізничником (керівник чи заступник керівника Полтавської станції), саме з цієї підстави як і багато колег був репресований (засуджений до позбавлення волі). Ешелоном в кінці 1937 року вивезений до Казахстану. Однак один з вагонів потягу повністю набитий репресованими (багато хто з них вже помер від спеки та спраги) з невідомих причин відчепився від складу та зупинився посеред пустелі. Розібравши дошки підлоги йому вдалося вибратися. Посеред пустелі його без свідомості знайшла місцева жителька, яка вилікувала та запропонувала лишитися в їх селі за дозволом голови писарем в колгоспі. І так він, не зізнаваючись про своє минуле, прожив і пропрацював в Казахстані більше 10 років зі страхом повернутись в Україну, щоб не нашкодити родині. Сім'я, що під час війни перебувала в евакуації та повернувшись в Україну проживала в Житомирі, вже і не мала надії на його повернення. Однак після завершення другої світової війни (близько 1950) Атаманчук Феофан, не бувши обізнаним про свою реабілітацію в 1944 році, таємно повернувся до родини. Помер він від хвороби 11 квітня 1966 рокуОлена Кузьменко (обговорення)