Сергієнко Кіндрат Матвійович (1900)

Стаття була змінена користувачем, додані відомості не були підтверджені документально і потребують перевірки.

  • Дата народження: 1900 р.
  • Місце народження: Полтавська обл. с. Ковалі Хорольського р-ну
  • Національність: українець
  • Соціальне походження: із селян
  • Освіта: освіта початкова
  • Професія / місце роботи: / Селянин-одноосібник.
  • Місце проживання: Полтавська обл. с. Кротівщина Великобагачанського р-ну
  • Де і ким заарештований: Заарештований 07.02.1930 р.
  • Дата арешту: 7 лютого 1930 р.
  • Орган, що засудив: Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 02.03.1930 р. за ст. 54-10 КК УСРР до 3 років заслання у Північний край.
  • Дата реабілітаціi: 5 лютого 1990 р.
  • Реабілітуючий орган: Реабілітований Полтавською обласною прокуратурою 05.02.1990 р.

Біографія

Кіндрат Матвійович був з багатодітної родини землеробів з с. Ковалів Хорольського району. Мав чотирьох братів і двох сестер. В 1920 році одружився з сиротою з с. Кротівщина В.Багачанського району Полтавської області і переїхав до неї. Навесні 1929 року був відданий до суду за невиконання податку. Податок був доведений в розмірі 40 пудів хліба, а в родині з 6 дітьми була змога здати лише 7 пудів, за що Сергієнко був залучений на шість місяців до примусової праці. Дружина змушена була продавати речі і свої прикраси, щоб купити ще 33 пуди хліба. Як і всі члени родини Сергієнків отримав освіту в сільській школі. 

  2 березня 1930 року  був заарештований, обвинувачення в антирадянській агітації  було затверджено   і Кіндрата Матвійовича постановили вислати в Північний край терміном на 3 роки того ж таки  2 березня. Обвинувачення було висунуте  за небажання йти в колгосп,   "бо ми там всі з голоду помремо".   Висланий був в Архангельську  область, звідки надійшло повідомлення, що документи по Сергієнку К.М. знищені в 1955 році після 25 років зберігання. Тобто і помер він в тому ж таки 1930 році.                Батьки і брати  з сім"ями були розкуркулені в 1931 році і вислані в невідомому напрямі. Подальша  їх доля невідома.                    Дружина залишилась сама з шістьма дітьми. Четверо з них померли під час Голодомору в 1933 році. Донька Надійка пропала безвісти в 1933 році. Залишилась лише одна донька Олена, яка померла в 1974 році в віці 50 років.