Щепотьєв Володимир Олександрович (1880)

Стаття була змінена користувачем, додані відомості не були підтверджені документально і потребують перевірки.

Дата народження: 25 жовтня 1880 р.
Місце народження: Полтавська обл. м. Полтава
Стать: чоловік
Національність: українець
Соціальне походження: із службовців
Освіта: освіта вища
Професія / місце роботи: / Пенсіонер.
Місце проживання: Полтавська обл. с. Веприк Гадяцького р-ну
Дата розстрілу: 29 листопада 1937 р.
Дата смерті: 29 листопада 1937 р.
Місце смерті: Вирок виконано 29 листопада 1937 р. у м. Полтава.
Місце поховання: не відоме

Де і ким заарештований: Заарештований 22 вересня 1937 р.
Дата арешту: 22 вересня 1937 р.
Звинувачення: контрреволюційно-націоналістичній агітації
Орган, що засудив: Засуджений Особливою трійкою при УНКВС Полтавської обл. 17-19 листопада 1937 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-11 КК УРСР до розстрілу з конфіскацією особистого майна.
Вирок: смертна кара
Дата реабілітаціi: 1958 р.
Реабілітуючий орган: Реабілітований Полтавським обласним судом 5 липня 1958 р.

Джерела відомостей: Національний банк репресованих

Біографія

Володи́мир Олекса́ндрович Щепо́тьєв (* 25 жовтня 1880, Полтава – †29 листопада 1937, тюрма НКВД СССР у Полтаві) — український музикознавець, фольклорист, педагог. Жертва сталінського терору.

Народився в сім’ї дрібного чиновника, росіянина за національністю. Навчався в Полтавській духовній семінарії (закінчив 1900 р.) та на словесному відділенні Петербурзької духовної академії (1904). Відтоді до 1917 р. викладав російську словесність у Полтавській музичній школі Ахшарумова (1904–1910) та дівочому єпархіальному училищі.

Впродовж 1917–1928 рр. – викладач Полтавського учительського інституту та історико-філологічного факультету Харківського університету (1921 р. ці заклади об’єдналися в Інститут народної освіти).

У 1921– 1923 рр. – ректор ІНО

З 1 березня 1926 р. – професор української та зарубіжної літератури і мовознавства Полтавського педінституту.

Володів грецькою, латинською, французькою мовами. За сумісництвом був завідувачем кабінетом мови і фольклору Полтавського краєзнавчого музею та працівником наукового товариства дослідження пам’яток старовини і мистецтва на Полтавщині (утворене 1917 р.). Як член Етнографічної комісії при ВУАН, вивчав місцевий фольклор і висвітлював цю тему в академічних збірниках. У 1920-х рр. брав участь в мистецькому і театральному житті Полтави (завідував літературною частиною драмтеатру), переклав низку п’єс і лібрето для оперного театру. Його громадсько-культурна робота зосереджувалась, головним чином, в організації народних читань, освітній та церковній діяльності. 1917 р. організовував і певний час керував Першою українською гімназією ім. Котляревського.

На поч. 20-х рр. очолив раду Церковного братства у Полтаві, яке боролося за відродження української автокефальної церкви.

У березні 1928 р. заарештований як член СВУ і засуджений до адміністративної висилки на Урал, де жив протягом 5 років і працював у м. Славгороді, викладаючи російську мову в місцевому сільськогосподарському технікумі.

Повернувшись 1934 р. в Україну, мешкав з дружиною у родичів у с. Веприку на Гадяччині. Доступу до науково- педагогічної роботи не мав.

22 вересня 1937 р. заарештований вдруге за вигаданим звинуваченням у “контрреволюційно-націоналістичній агітації” та належності до міфічної “антирадянської організації”. Після катувань розстріляний. Разом з ним в одній справі були розстріляно вчительска інтелегенція, в тому числі і Титикало Василь Петрович.

1958 р., за поданням сина, реабілітований.

Особовий фонд В. О. Щепотьєва загинув під час арештів 1928 та 1937 рр. Частину матеріалів архіву 1937 р. вивіз до Росії (у м. Саратов) син вченого М. В. Щепотьєв. Після 1990 р. частину тих документів було повернуто в Україну (знаходяться в музеї “Музична Полтавщина” при Полтавському музучилищі ім.М. В. Лисенка та в педагогічному інституті ім. В. Г. Короленка). Деякі рукописні праці ще з 20-х рр. зберігаються в ВР ІЛ ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Література:

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.

Бабенко Л. Л. Блискучий талант: Щепотьєв Володимир Олександрович // Реабілітовані історією. – К.; Полтава, 1992. – С. 64–69

Ротач П. Затоптане вогнище: Володимир Щепотьєв як творча особистість і жертва сталінщини // Архівний збірник. – Полтава, 1993. – С. 56–65

Матеріали до українського біографічного словника. Літературна Полтавщина: Уклав П. Ротач // АУ. – 1966. – № 6. – С. 98

Ротач П. Славне життя і мученицька смерть Володимира Щепотьєва // Український засів. – Х., 1993.

Граб В. Під пресом 37-го.. // Зоря Полтавщини. – 1989. – 10 жовт.