Відкритий список - Внесок користувача [uk]

Смольник Павло Дмитрович (1909)

2018-08-30T19:46:58Z

Андросова Тетяна Іванівна: /* Біографія */

[[міні (1909)|міні]]

{{Шаблон:Формуляр
|світлина=Smolnik pavlo 1909.png
|дата народження=03.04.1909
|місце народження=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|стать=чоловік
|національність=українець
|освіта=освіта початкова
|професія / місце роботи=/ колгоспник
|місце проживання=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|місце смерті=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|місце поховання=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|архівна справа=ГДА СБ України, м. Суми, спр. П-1133.
|джерела відомостей=[http://www.reabit.org.ua/ Національний банк репресованих]
|де і ким заарештований 1=Арешт. 27.04.1932, звинувачення в антирадянській агітації проти заходів влади.
|дата арешту 1=27.04.1932
|орган, що засудив 1=Харківським облвідділом ДПУ 13.09.1932 справа закрита.
|статус=Змінено користувачем
}}

[[Категорія:Національний банк репресованих]]
[[Категорія:Відкритий список]]
[[Категорія:Фотографії‏‎]]

[[Файл: Смольник Луа Дмитрович разом із товаришем Кісельов Василій Семенович|міні|Останній лист від Смольника Луки до родини із підписом місця, де перебував. ]]
[[Файл:Smolnik luka kiselev vasiliy 1.jpg|міні]]
[[Файл:Smolnik luka kiselev vasiliy.jpg|міні]]
==Біографія==
'''Смольник Павло Дмитрович.'''
'''Народився''' в селі Мала Ворожба Лебединського району Сумської області у родині заможного селянина Смольника Дмитра. Родина Смольник у селі вважалася одна із заможних та поважних, у володінні мала багато земель, які оброблювали самотужки та велике господарство. На прикінці 20-х років Павло Дмитрович '''одружився''' із Куліченко (дівоче прізвище) Марією Григорівною. Молода родина почала жити окремо від батьків в окремій хаті, мала невелике господарство, яке виділив батько сім’ї Смольник Дмитро для свого сина і його молодої родини.

Початок 30-х років для України знаменувався початком політичних репресій відносно її громадян. Не минуло це лихо і родину Смольник. '''Родину Смольник розкуркулили одну із перших у селі.''' Усіх членів родини вигнали з хати, забрали господарство, речі та усе майно. Окрім сина Павла у родині ще були діти: Смольник Борис Дмитрович (помер під час Голодомору), Смольник Олександра Дмитрівна (померла під час Голодомору або війни), Смольник Лука Дмитрович (втік після розкуркулення родини, останні відомості про нього датуються початком 40-х років з с. Олексіївка Тульської області), Смольник Анна Дмитрівна.
Павло Дмитрович проживав неподалік батьків і забрав до себе усю родину, батьків, братів та сестер. Його батько Дмитро Смольник одразу ж після цього лиха помер від серцевого нападу. Усі турботи про родину полягли на плечі Павла Дмитровича.
Із особистого господарства Павла Дмитровича до місцевого колгоспу був забраний його найулюбленіший кінь. Як розповідала його донька, у Павла Дмитровича з конем була справжня дружба та прихильність. Цей кінь зіграв ключову роль у житті Павла Дмитровича. Павло працював у тому ж колгоспі, де і був його кінь. На весні 1932 року, коли починався Голодомор в Україні, у тому ж колгоспі також не було чим годувати худобу. Павлу Дмитровичу стало шкода свого коня і він вирішив забрати його до себе додому підгодувати. Родина мала таємні припаси. Із розповідей Анастасії Павлівни родина робила схованки у болоті. Ховали мішки із зерном та мукою. Місце хованки ретельно ховали. Мішок із їжею повністю не розмокав, максимально 10 см було мокрим по зовнішніх краях мішка, а в середині їжа була суха. Того ж дня, як Павло Дмитрович привів коня підгодувати додому, його '''арештували за доносом'''. Під вартою він перебував у м. Суми. Якраз у цьому ж році, 1932 рік, народилась його перша дитина Анастасія. Дружина Павла Дмитровича Марія Григорівна два рази на тиждень носила йому їсти (каструлю борщу). З села до м. Суми (місця заключення Смольника Павла Дмитровича) йшла пішки, приблизно 30 км.
Після того, як Смольника Павла, '''звільнили у вересні 1932 року''' він повернувся до родини та знов почав працювати у тому з колгоспі. У 1934 у нього народився син Дмитро.

Відношення влади до колишнього куркуля було упереджене. Його навантажували більш тяжкою роботою, ніж інших. Під час важкої праці він пошкодив ногу. Рана на нозі довго не загоювалась. Пізніше у нього розвинувся туберкульоз кісток. '''Помер Смольник Павло Дмитрович на початку літа 1941 року, ще до початку війни.'''

У хаті, колись великої родини Смольник, залишились та вижили під час війни його син Дмитро, донька Анастасія, мати та дружина.
Усі дані про Павла Дмитровича написані його правнукою Андросовою (Логошна)Тетяною Іванівною зі спогадів та розповідей його доньки Анастасії Павлівни.
На даний час більше інформації стосовно усіх членів родини не має. Чекаємо інформацію на запити з архівів.

Файл:Смольник павел 3 04 1909.jpg

2018-08-30T19:46:33Z

Андросова Тетяна Іванівна:

Метрична книга 1909 рік с. М. Ворожба

Смольник Павло Дмитрович (1909)

2018-08-30T19:41:20Z

Андросова Тетяна Іванівна: Метрична книга

Файл:Смольник павел.jpg

2018-08-30T19:40:31Z

Андросова Тетяна Іванівна: Файл завантажений з MsUpload

Файл завантажений з MsUpload

Смольник Павло Дмитрович (1909)

2018-08-23T18:13:52Z

Андросова Тетяна Іванівна:

{{Шаблон:Формуляр
|світлина=Smolnik pavlo 1909.png
|дата народження=03.04.1909
|місце народження=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|стать=чоловік
|національність=українець
|освіта=освіта початкова
|професія / місце роботи=/ колгоспник
|місце проживання=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|місце смерті=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|місце поховання=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|архівна справа=ГДА СБ України, м. Суми, спр. П-1133.
|джерела відомостей=[http://www.reabit.org.ua/ Національний банк репресованих]
|де і ким заарештований 1=Арешт. 27.04.1932, звинувачення в антирадянській агітації проти заходів влади.
|дата арешту 1=27.04.1932
|орган, що засудив 1=Харківським облвідділом ДПУ 13.09.1932 справа закрита.
|статус=Змінено користувачем
}}

[[Категорія:Національний банк репресованих]]
[[Категорія:Відкритий список]]
[[Категорія:Фотографії‏‎]]

[[Файл: Смольник Луа Дмитрович разом із товаришем Кісельов Василій Семенович|міні|Останній лист від Смольника Луки до родини із підписом місця, де перебував. ]]
[[Файл:Smolnik luka kiselev vasiliy 1.jpg|міні]]
[[Файл:Smolnik luka kiselev vasiliy.jpg|міні]]
==Біографія==
'''Смольник Павло Дмитрович.'''
'''Народився''' в селі Мала Ворожба Лебединського району Сумської області у родині заможного селянина Смольника Дмитра. Родина Смольник у селі вважалася одна із заможних та поважних, у володінні мала багато земель, які оброблювали самотужки та велике господарство. На прикінці 20-х років Павло Дмитрович '''одружився''' із Куліченко (дівоче прізвище) Марією Григорівною. Молода родина почала жити окремо від батьків в окремій хаті, мала невелике господарство, яке виділив батько сім’ї Смольник Дмитро для свого сина і його молодої родини.

Початок 30-х років для України знаменувався початком політичних репресій відносно її громадян. Не минуло це лихо і родину Смольник. '''Родину Смольник розкуркулили одну із перших у селі.''' Усіх членів родини вигнали з хати, забрали господарство, речі та усе майно. Окрім сина Павла у родині ще були діти: Смольник Борис Дмитрович (помер під час Голодомору), Смольник Олександра Дмитрівна (померла під час Голодомору або війни), Смольник Лука Дмитрович (втік після розкуркулення родини, останні відомості про нього датуються початком 40-х років з с. Олексіївка Тульської області), Смольник Анна Дмитрівна.
Павло Дмитрович проживав неподалік батьків і забрав до себе усю родину, батьків, братів та сестер. Його батько Дмитро Смольник одразу ж після цього лиха помер від серцевого нападу. Усі турботи про родину полягли на плечі Павла Дмитровича.
Із особистого господарства Павла Дмитровича до місцевого колгоспу був забраний його найулюбленіший кінь. Як розповідала його донька, у Павла Дмитровича з конем була справжня дружба та прихильність. Цей кінь зіграв ключову роль у житті Павла Дмитровича. Павло працював у тому ж колгоспі, де і був його кінь. На весні 1932 року, коли починався Голодомор в Україні, у тому ж колгоспі також не було чим годувати худобу. Павлу Дмитровичу стало шкода свого коня і він вирішив забрати його до себе додому підгодувати. Родина мала таємні припаси. Із розповідей Анастасії Павлівни родина робила схованки у болоті. Ховали мішки із зерном та мукою. Місце хованки ретельно ховали. Мішок із їжею повністю не розмокав, максимально 10 см було мокрим по зовнішніх краях мішка, а в середині їжа була суха. Того ж дня, як Павло Дмитрович привів коня підгодувати додому, його '''арештували за доносом'''. Під вартою він перебував у м. Суми. Якраз у цьому ж році, 1932 рік, народилась його перша дитина Анастасія. Дружина Павла Дмитровича Марія Григорівна два рази на тиждень носила йому їсти (каструлю борщу). З села до м. Суми (місця заключення Смольника Павла Дмитровича) йшла пішки, приблизно 30 км.
Після того, як Смольника Павла, '''звільнили у вересні 1932 року''' він повернувся до родини та знов почав працювати у тому з колгоспі. У 1934 у нього народився син Дмитро.

Відношення влади до колишнього куркуля було упереджене. Його навантажували більш тяжкою роботою, ніж інших. Під час важкої праці він пошкодив ногу. Рана на нозі довго не загоювалась. Пізніше у нього розвинувся туберкульоз кісток. '''Помер Смольник Павло Дмитрович на початку літа 1941 року, ще до початку війни.'''

У хаті, колись великої родини Смольник, залишились та вижили під час війни його син Дмитро, донька Анастасія, мати та дружина.
Усі дані про Павла Дмитровича написані його правнукою Андросовою (Логошна)Тетяною Іванівною зі спогадів та розповідей його доньки Анастасії Павлівни.
На даний час більше інформації стосовно усіх членів родини не має. Чекаємо інформацію на запити з архівів.

Смольник Павло Дмитрович (1909)

2017-08-19T05:51:11Z

Андросова Тетяна Іванівна: /* Біографія */

{{Шаблон:Формуляр
|світлина=Smolnik pavlo 1909.png
|дата народження=1909
|місце народження=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|стать=чоловік
|національність=українець
|освіта=освіта початкова
|професія / місце роботи=/ колгоспник
|місце проживання=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|архівна справа=ГДА СБ України, м. Суми, спр. П-1133.
|джерела відомостей=[http://www.reabit.org.ua/ Національний банк репресованих]
|де і ким заарештований 1=Арешт. 27.04.1932, звинувачення в антирадянській агітації проти заходів влади.
|дата арешту 1=27.04.1932
|орган, що засудив 1=Харківським облвідділом ДПУ 13.09.1932 справа закрита.
|статус=Змінено користувачем
}}

[[Категорія:Національний банк репресованих]]
[[Категорія:Відкритий список]]
[[Категорія:Фотографії‏‎]]

[[Файл: Смольник Луа Дмитрович разом із товаришем Кісельов Василій Семенович|міні|Останній лист від Смольника Луки до родини із підписом місця, де перебував. ]]
[[Файл:Smolnik luka kiselev vasiliy 1.jpg|міні]]
[[Файл:Smolnik luka kiselev vasiliy.jpg|міні]]
==Біографія==
'''Смольник Павло Дмитрович.'''
'''Народився''' в селі Мала Ворожба Лебединського району Сумської області у родині заможного селянина Смольника Дмитра. Родина Смольник у селі вважалася одна із заможних та поважних, у володінні мала багато земель, які оброблювали самотужки та велике господарство. На прикінці 20-х років Павло Дмитрович '''одружився''' із Куліченко (дівоче прізвище) Марією Григорівною. Молода родина почала жити окремо від батьків в окремій хаті, мала невелике господарство, яке виділив батько сім’ї Смольник Дмитро для свого сина і його молодої родини.

Початок 30-х років для України знаменувався початком політичних репресій відносно її громадян. Не минуло це лихо і родину Смольник. '''Родину Смольник розкуркулили одну із перших у селі.''' Усіх членів родини вигнали з хати, забрали господарство, речі та усе майно. Окрім сина Павла у родині ще були діти: Смольник Борис Дмитрович (помер під час Голодомору), Смольник Олександра Дмитрівна (померла під час Голодомору або війни), Смольник Лука Дмитрович (втік після розкуркулення родини, останні відомості про нього датуються початком 40-х років з с. Олексіївка Тульської області), Смольник Анна Дмитрівна.
Павло Дмитрович проживав неподалік батьків і забрав до себе усю родину, батьків, братів та сестер. Його батько Дмитро Смольник одразу ж після цього лиха помер від серцевого нападу. Усі турботи про родину полягли на плечі Павла Дмитровича.
Із особистого господарства Павла Дмитровича до місцевого колгоспу був забраний його найулюбленіший кінь. Як розповідала його донька, у Павла Дмитровича з конем була справжня дружба та прихильність. Цей кінь зіграв ключову роль у житті Павла Дмитровича. Павло працював у тому ж колгоспі, де і був його кінь. На весні 1932 року, коли починався Голодомор в Україні, у тому ж колгоспі також не було чим годувати худобу. Павлу Дмитровичу стало шкода свого коня і він вирішив забрати його до себе додому підгодувати. Родина мала таємні припаси. Із розповідей Анастасії Павлівни родина робила схованки у болоті. Ховали мішки із зерном та мукою. Місце хованки ретельно ховали. Мішок із їжею повністю не розмокав, максимально 10 см було мокрим по зовнішніх краях мішка, а в середині їжа була суха. Того ж дня, як Павло Дмитрович привів коня підгодувати додому, його '''арештували за доносом'''. Під вартою він перебував у м. Суми. Якраз у цьому ж році, 1932 рік, народилась його перша дитина Анастасія. Дружина Павла Дмитровича Марія Григорівна два рази на тиждень носила йому їсти (каструлю борщу). З села до м. Суми (місця заключення Смольника Павла Дмитровича) йшла пішки, приблизно 30 км.
Після того, як Смольника Павла, '''звільнили у вересні 1932 року''' він повернувся до родини та знов почав працювати у тому з колгоспі. У 1934 у нього народився син Дмитро.

Відношення влади до колишнього куркуля було упереджене. Його навантажували більш тяжкою роботою, ніж інших. Під час важкої праці він пошкодив ногу. Рана на нозі довго не загоювалась. Пізніше у нього розвинувся туберкульоз кісток. '''Помер Смольник Павло Дмитрович на початку літа 1941 року, ще до початку війни.'''

У хаті, колись великої родини Смольник, залишились та вижили під час війни його син Дмитро, донька Анастасія, мати та дружина.
Усі дані про Павла Дмитровича написані його правнукою Андросовою (Логошна)Тетяною Іванівною зі спогадів та розповідей його доньки Анастасії Павлівни.
На даний час більше інформації стосовно усіх членів родини не має. Чекаємо інформацію на запити з архівів.

Смольник Павло Дмитрович (1909)

2017-08-19T05:40:00Z

Андросова Тетяна Іванівна: /* Біографія */

{{Шаблон:Формуляр
|світлина=Smolnik pavlo 1909.png
|дата народження=1909
|місце народження=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|стать=чоловік
|національність=українець
|освіта=освіта початкова
|професія / місце роботи=/ колгоспник
|місце проживання=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|архівна справа=ГДА СБ України, м. Суми, спр. П-1133.
|джерела відомостей=[http://www.reabit.org.ua/ Національний банк репресованих]
|де і ким заарештований 1=Арешт. 27.04.1932, звинувачення в антирадянській агітації проти заходів влади.
|дата арешту 1=27.04.1932
|орган, що засудив 1=Харківським облвідділом ДПУ 13.09.1932 справа закрита.
|статус=Змінено користувачем
}}

[[Категорія:Національний банк репресованих]]
[[Категорія:Відкритий список]]
[[Категорія:Фотографії‏‎]]

[[Файл: Смольник Луа Дмитрович разом із товаришем Кісельов Василій Семенович|міні|Останній лист від Смольника Луки до родини із підписом місця, де перебував. ]]
[[Файл:Smolnik luka kiselev vasiliy 1.jpg|міні]]
[[Файл:Smolnik luka kiselev vasiliy.jpg|міні]]
==Біографія==
'''Смольник Павло Дмитрович.'''
'''Народився''' в селі Мала Ворожба Лебединського району Сумської області у родині заможного селянина Смольника Дмитра. Родина Смольник у селі вважалася одна із заможних та поважних, у володінні мала багато земель, які оброблювали самотужки та велике господарство. На прикінці 20-х років Павло Дмитрович '''одружився''' із Куліченко (дівоче прізвище) Марією Григорівною. Молода родина почала жити окремо від батьків в окремій хаті, мала невелике господарство, яке виділив батько сім’ї Смольник Дмитро для свого сина і його молодої родини.

Початок 30-х років для України знаменувався початком політичних репресій відносно її громадян. Не минуло це лихо і родину Смольник. '''Родину Смольник розкуркулили одну із перших у селі.''' Усіх членів родини вигнали з хати, забрали господарство, речі та усе майно. Окрім сина Павла у родині ще були діти: Смольник Борис Дмитрович (помер під час Голодомору), Смольник Олександра Дмитрівна (померла під час Голодомору або війни), Смольник Лука Дмитрович (втік після розкуркулення родини, останні відомості про нього датуються початком 40-х років з с. Олексіївка Тульської області), Смольник Анна Дмитрівна.
Павло Дмитрович проживав неподалік батьків і забрав до себе усю родину, батьків, братів та сестер. Його батько Дмитро Смольник одразу ж після цього лиха помер від серцевого нападу. Усі турботи про родину полягли на плечі Павла Дмитровича.
Із особистого господарства Павла Дмитровича до місцевого колгоспу був забраний його найулюбленіший кінь. Як розповідала його донька, у Павла Дмитровича з конем була справжня дружба та прихильність. Цей кінь зіграв ключову роль у житті Павла Дмитровича. Павло працював у тому ж колгоспі, де і був його кінь. На весні 1932 року, коли починався Голодомор в Україні, у тому ж колгоспі також не було чим годувати худобу. Павлу Дмитровичу стало шкода свого коня і він вирішив забрати його до себе додому підгодувати. Родина мала таємні припаси. Із розповідей Анастасії Павлівни родина робила схованки у болоті. Ховали мішки із зерном та мукою. Місце хованки ретельно ховали. Мішок із їжею повністю не розмокав, максимально 10 см було мокрим по зовнішніх краях мішка, а в середині їжа була суха. Того ж дня, як Павло Дмитрович привів коня підгодувати додому, його '''арештували за доносом'''. Під вартою він перебував у м. Суми. Якраз у цьому ж році, 1932 рік, народилась його перша дитина Анастасія. Дружина Павла Дмитровича Марія Григорівна два рази на тиждень носила йому їсти (каструлю борщу). З села до м. Суми (місця заключення Смольника Павла Дмитровича) йшла пішки, приблизно 30 км.
Після того, як Смольника Павла, '''звільнили у вересні 1932 року''' він повернувся до родини та знов почав працювати у тому з колгоспі. У 1934 у нього народився син Дмитро.

Відношення влади до колишнього куркуля було упереджене. Його навантажували більш тяжкою роботою, ніж інших. Під час важкої праці він пошкодив ногу. Рана на нозі довго не загоювалась. Пізніше у нього розвинувся туберкульоз кісток. '''Помер Смольник Павло Дмитрович на початку літа 1941 року, ще до початку війни.'''

У хаті, колись великої родини Смольник, залишились та вижили під час війни його син Дмитро, донька Анастасія, мати та дружина.
Усі дані про Павла Дмитровича написані його правнукою Андросовою (Логошна)Тетяною Іванівною зі спогадів та розповідей його доньки Анастасії Дмитрівни.
На даний час більше інформації стосовно усіх членів родини не має. Чекаємо інформацію на запити з архівів.

Смольник Павло Дмитрович (1909)

2017-08-19T05:32:09Z

Андросова Тетяна Іванівна: /* Біографія */

{{Шаблон:Формуляр
|світлина=Smolnik pavlo 1909.png
|дата народження=1909
|місце народження=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|стать=чоловік
|національність=українець
|освіта=освіта початкова
|професія / місце роботи=/ колгоспник
|місце проживання=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|архівна справа=ГДА СБ України, м. Суми, спр. П-1133.
|джерела відомостей=[http://www.reabit.org.ua/ Національний банк репресованих]
|де і ким заарештований 1=Арешт. 27.04.1932, звинувачення в антирадянській агітації проти заходів влади.
|дата арешту 1=27.04.1932
|орган, що засудив 1=Харківським облвідділом ДПУ 13.09.1932 справа закрита.
|статус=Змінено користувачем
}}

[[Категорія:Національний банк репресованих]]
[[Категорія:Відкритий список]]
[[Категорія:Фотографії‏‎]]

[[Файл: Смольник Луа Дмитрович разом із товаришем Кісельов Василій Семенович|міні|Останній лист від Смольника Луки до родини із підписом місця, де перебував. ]]
==Біографія==
'''Смольник Павло Дмитрович.'''
'''Народився''' в селі Мала Ворожба Лебединського району Сумської області у родині заможного селянина Смольника Дмитра. Родина Смольник у селі вважалася одна із заможних та поважних, у володінні мала багато земель, які оброблювали самотужки та велике господарство. На прикінці 20-х років Павло Дмитрович '''одружився''' із Куліченко (дівоче прізвище) Марією Григорівною. Молода родина почала жити окремо від батьків в окремій хаті, мала невелике господарство, яке виділив батько сім’ї Смольник Дмитро для свого сина і його молодої родини.

Початок 30-х років для України знаменувався початком політичних репресій відносно її громадян. Не минуло це лихо і родину Смольник. '''Родину Смольник розкуркулили одну із перших у селі.''' Усіх членів родини вигнали з хати, забрали господарство, речі та усе майно. Окрім сина Павла у родині ще були діти: Смольник Борис Дмитрович (помер під час Голодомору), Смольник Олександра Дмитрівна (померла під час Голодомору або війни), Смольник Лука Дмитрович (втік після розкуркулення родини, останні відомості про нього датуються початком 40-х років з с. Олексіївка Тульської області), Смольник Анна Дмитрівна.
Павло Дмитрович проживав неподалік батьків і забрав до себе усю родину, батьків, братів та сестер. Його батько Дмитро Смольник одразу ж після цього лиха помер від серцевого нападу. Усі турботи про родину полягли на плечі Павла Дмитровича.
Із особистого господарства Павла Дмитровича до місцевого колгоспу був забраний його найулюбленіший кінь. Як розповідала його донька, у Павла Дмитровича з конем була справжня дружба та прихильність. Цей кінь зіграв ключову роль у житті Павла Дмитровича. Павло працював у тому ж колгоспі, де і був його кінь. На весні 1932 року, коли починався Голодомор в Україні, у тому ж колгоспі також не було чим годувати худобу. Павлу Дмитровичу стало шкода свого коня і він вирішив забрати його до себе додому підгодувати. Родина мала таємні припаси. Із розповідей Анастасії Павлівни родина робила схованки у болоті. Ховали мішки із зерном та мукою. Місце хованки ретельно ховали. Мішок із їжею повністю не розмокав, максимально 10 см було мокрим по зовнішніх краях мішка, а в середині їжа була суха. Того ж дня, як Павло Дмитрович привів коня підгодувати додому, його '''арештували за доносом'''. Під вартою він перебував у м. Суми. Якраз у цьому ж році, 1932 рік, народилась його перша дитина Анастасія. Дружина Павла Дмитровича Марія Григорівна два рази на тиждень носила йому їсти (каструлю борщу). З села до м. Суми (місця заключення Смольника Павла Дмитровича) йшла пішки, приблизно 30 км.
Після того, як Смольника Павла, '''звільнили у вересні 1932 року''' він повернувся до родини та знов почав працювати у тому з колгоспі. У 1934 у нього народився син Дмитро.

Відношення влади до колишнього куркуля було упереджене. Його навантажували більш тяжкою роботою, ніж інших. Під час важкої праці він пошкодив ногу. Рана на нозі довго не загоювалась. Пізніше у нього розвинувся туберкульоз кісток. '''Помер Смольник Павло Дмитрович на початку літа 1941 року, ще до початку війни.'''

У хаті, колись великої родини Смольник, залишились та вижили під час війни його син Дмитро, донька Анастасія, мати та дружина.
Усі дані про Павла Дмитровича написані його правнукою Андросовою (Логошна)Тетяною Іванівною зі спогадів та розповідей його доньки Анастасії Дмитрівни.
На даний час більше інформації стосовно усіх членів родини не має. Чекаємо інформацію на запити з архівів.

Файл:Smolnik luka kiselev vasiliy 1.jpg

2017-08-19T05:28:44Z

Андросова Тетяна Іванівна: Файл завантажений з MsUpload

Файл завантажений з MsUpload

Файл:Smolnik luka kiselev vasiliy.jpg

2017-08-19T05:28:43Z

Андросова Тетяна Іванівна: Файл завантажений з MsUpload

Файл завантажений з MsUpload

Смольник Павло Дмитрович (1909)

2017-08-09T12:17:16Z

Андросова Тетяна Іванівна:

{{Шаблон:Формуляр
|світлина=Smolnik pavlo 1909.png
|дата народження=1909
|місце народження=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|стать=чоловік
|національність=українець
|освіта=освіта початкова
|професія / місце роботи=/ колгоспник
|місце проживання=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|архівна справа=ГДА СБ України, м. Суми, спр. П-1133.
|джерела відомостей=[http://www.reabit.org.ua/ Національний банк репресованих]
|де і ким заарештований 1=Арешт. 27.04.1932, звинувачення в антирадянській агітації проти заходів влади.
|дата арешту 1=27.04.1932
|орган, що засудив 1=Харківським облвідділом ДПУ 13.09.1932 справа закрита.
|статус=Змінено користувачем
}}

[[Категорія:Національний банк репресованих]]
[[Категорія:Відкритий список]]
[[Категорія:Фотографії‏‎]]

==Біографія==
'''Смольник Павло Дмитрович.'''
'''Народився''' в селі Мала Ворожба Лебединського району Сумської області у родині заможного селянина Смольника Дмитра. Родина Смольник у селі вважалася одна із заможних та поважних, у володінні мала багато земель, які оброблювали самотужки та велике господарство. На прикінці 20-х років Павло Дмитрович '''одружився''' із Куліченко (дівоче прізвище) Марією Григорівною. Молода родина почала жити окремо від батьків в окремій хаті, мала невелике господарство, яке виділив батько сім’ї Смольник Дмитро для свого сина і його молодої родини.
Початок 30-х років для України знаменувався початком політичних репресій відносно її громадян.
Не минуло це лихо і родину Смольник. '''Родину Смольник розкуркулили одну із перших у селі.''' Усіх членів родини вигнали з хати, забрали господарство, речі та усе майно. Окрім сина Павла у родині ще були діти: Смольник Борис Дмитрович (помер під час голодомору), Смольник Олександра Дмитрівна (померла під час війни або голодомору), Смольник Лука Дмитрович (втік після розкуркулення родини, останні відомості про нього датуються початком 40-х років з с. Олексіївка Тульської області), Смольник Анна Дмитрівна.
Павло Дмитрович проживав неподалік батьків і забрав до себе усю родину, батьків, братів та сестер. Його батько Дмитро Смольник одразу ж після цього лиха помер від серцевого нападу. Усі турботи про родину полягли на плечі Павла Дмитровича.
Із особистого господарства Павла Дмитровича до місцевого колгоспу був забраний його найулюбленіший кінь. Як розповідала його донька у Павла Дмитровича з конем була справжня дружба та прихильність. Цей кінь зіграв ключову роль у житті Павла Дмитровича. Павло працював у тому ж колгоспі, де і був його кінь. На весні 1932 року, коли починався голодомор в Україні, у тому ж колгоспі також не було чим годувати худобу. Павлу Дмитровичу стало шкода свого коня і він вирішив забрати його до себе додому підгодувати. Родина мала таємні припаси. Із розповідей Анастасії Павлівни родина робила схованки у болоті. Ховали мішки із зерном та мукою. Місце хованки ретельно ховали. Мішок із їжею повністю не розмокав, максимально 10 см було мокрим по зовнішніх краях мішка, а в середині їжа була суха. Того ж дня, як Павло Дмитрович привів коня підгодувати до дому, його '''арештували за доносом'''. Під вартою він перебував у м. Суми. Як раз у цьому ж році, 1932 рік, народилась його перша дитина Анастасія. Дружина Павла Дмитровича Марія Григорівна два рази на тиждень носила йому їсти (каструлю борщу). З села до м. Суми (місця заключення Смольника Павла Дмитровича) йшла пішки, приблизно 30 км.
Після того, як Смольника Павла, '''звільнили у вересні 1932 року''' він повернувся до родини та знов почав працювати у тому з колгоспі. У 1934 у нього народився син Дмитро.
Відношення влади до колишнього куркуля було упереджене. Його навантажували більш тяжкою роботою ніж інших. Під час важкої праці він пошкодив ногу. Рана на нозі довго не загоювалась. Пізніше у нього розвинувся туберкульоз кісток. '''Помер Смольник Павло Дмитрович на початку літа 1941 року, ще до початку війни.'''
У хаті, колись великої родини Смольник, залишились та вижили під час війни його син Дмитро, донька Анастасія, мати та дружина.
Усі дані про Павла Дмитровича написані його правнукою Андросовою (Логошна)Тетяною Іванівною зі спогадів та розповідей його доньки Анастасії Дмитрівни.
На даний час більше інформації стосовно усіх членів родини не має. Чекаємо інформацію на запити з архівів.

Файл:Smolnik pavlo 1909.png

2017-08-09T12:16:56Z

Андросова Тетяна Іванівна:

Файл:Смольник Павло.jpg

2017-08-09T12:13:08Z

Андросова Тетяна Іванівна:

Смольник Павло Дмитрович (1909)

2017-08-09T12:04:14Z

Андросова Тетяна Іванівна: /* Біографія */

{{Шаблон:Формуляр
|дата народження=1909
|місце народження=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|національність=українець
|освіта=освіта початкова
|професія / місце роботи= / колгоспник
|місце проживання=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|де і ким заарештований 1=Арешт. 27.04.1932, звинувачення в антирадянській агітації проти заходів влади.
|дата арешту 1=27.04.1932
|орган, що засудив 1=Харківським облвідділом ДПУ 13.09.1932 справа закрита.
|архівна справа=ГДА СБ України, м. Суми, спр. П-1133.
|джерела відомостей=[http://www.reabit.org.ua/ Національний банк репресованих]
}}

[[Категорія:Національний банк репресованих]]
[[Категорія:Відкритий список]]

==Біографія==
'''Смольник Павло Дмитрович.'''
'''Народився''' в селі Мала Ворожба Лебединського району Сумської області у родині заможного селянина Смольника Дмитра. Родина Смольник у селі вважалася одна із заможних та поважних, у володінні мала багато земель, які оброблювали самотужки та велике господарство. На прикінці 20-х років Павло Дмитрович '''одружився''' із Куліченко (дівоче прізвище) Марією Григорівною. Молода родина почала жити окремо від батьків в окремій хаті, мала невелике господарство, яке виділив батько сім’ї Смольник Дмитро для свого сина і його молодої родини.
Початок 30-х років для України знаменувався початком політичних репресій відносно її громадян.
Не минуло це лихо і родину Смольник. '''Родину Смольник розкуркулили одну із перших у селі.''' Усіх членів родини вигнали з хати, забрали господарство, речі та усе майно. Окрім сина Павла у родині ще були діти: Смольник Борис Дмитрович (помер під час голодомору), Смольник Олександра Дмитрівна (померла під час війни або голодомору), Смольник Лука Дмитрович (втік після розкуркулення родини, останні відомості про нього датуються початком 40-х років з с. Олексіївка Тульської області), Смольник Анна Дмитрівна.
Павло Дмитрович проживав неподалік батьків і забрав до себе усю родину, батьків, братів та сестер. Його батько Дмитро Смольник одразу ж після цього лиха помер від серцевого нападу. Усі турботи про родину полягли на плечі Павла Дмитровича.
Із особистого господарства Павла Дмитровича до місцевого колгоспу був забраний його найулюбленіший кінь. Як розповідала його донька у Павла Дмитровича з конем була справжня дружба та прихильність. Цей кінь зіграв ключову роль у житті Павла Дмитровича. Павло працював у тому ж колгоспі, де і був його кінь. На весні 1932 року, коли починався голодомор в Україні, у тому ж колгоспі також не було чим годувати худобу. Павлу Дмитровичу стало шкода свого коня і він вирішив забрати його до себе додому підгодувати. Родина мала таємні припаси. Із розповідей Анастасії Павлівни родина робила схованки у болоті. Ховали мішки із зерном та мукою. Місце хованки ретельно ховали. Мішок із їжею повністю не розмокав, максимально 10 см було мокрим по зовнішніх краях мішка, а в середині їжа була суха. Того ж дня, як Павло Дмитрович привів коня підгодувати до дому, його '''арештували за доносом'''. Під вартою він перебував у м. Суми. Як раз у цьому ж році, 1932 рік, народилась його перша дитина Анастасія. Дружина Павла Дмитровича Марія Григорівна два рази на тиждень носила йому їсти (каструлю борщу). З села до м. Суми (місця заключення Смольника Павла Дмитровича) йшла пішки, приблизно 30 км.
Після того, як Смольника Павла, '''звільнили у вересні 1932 року''' він повернувся до родини та знов почав працювати у тому з колгоспі. У 1934 у нього народився син Дмитро.
Відношення влади до колишнього куркуля було упереджене. Його навантажували більш тяжкою роботою ніж інших. Під час важкої праці він пошкодив ногу. Рана на нозі довго не загоювалась. Пізніше у нього розвинувся туберкульоз кісток. '''Помер Смольник Павло Дмитрович на початку літа 1941 року, ще до початку війни.'''
У хаті, колись великої родини Смольник, залишились та вижили під час війни його син Дмитро, донька Анастасія, мати та дружина.
Усі дані про Павла Дмитровича написані його правнукою Андросовою (Логошна)Тетяною Іванівною зі спогадів та розповідей його доньки Анастасії Дмитрівни.
На даний час більше інформації стосовно усіх членів родини не має. Чекаємо інформацію на запити з архівів.

Смольник Павло Дмитрович (1909)

2017-08-09T12:02:52Z

Андросова Тетяна Іванівна: /* Біографія */

{{Шаблон:Формуляр
|дата народження=1909
|місце народження=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|національність=українець
|освіта=освіта початкова
|професія / місце роботи= / колгоспник
|місце проживання=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|де і ким заарештований 1=Арешт. 27.04.1932, звинувачення в антирадянській агітації проти заходів влади.
|дата арешту 1=27.04.1932
|орган, що засудив 1=Харківським облвідділом ДПУ 13.09.1932 справа закрита.
|архівна справа=ГДА СБ України, м. Суми, спр. П-1133.
|джерела відомостей=[http://www.reabit.org.ua/ Національний банк репресованих]
}}

[[Категорія:Національний банк репресованих]]
[[Категорія:Відкритий список]]

==Біографія==
'''Смольник Павло Дмитрович.'''
'''Народився''' в селі Мала Ворожба Лебединського району Сумської області у родині заможного селянина Смольника Дмитра. Родина Смольник у селі вважалася одна із заможних та поважних, у володінні мала багато земель, які оброблювали самотужки та велике господарство. На прикінці 20-х років Павло Дмитрович '''одружився''' із Куліченко (дівоче прізвище) Марією Григорівною. Молода родина почала жити окремо від батьків в окремій хаті, мала невелике господарство, яке виділив батько сім’ї Смольник Дмитро для свого сина і його молодої родини.
Початок 30-х років для України знаменувався початком політичних репресій відносно її громадян.
Не минуло це лихо і родину Смольник. '''Родину Смольник розкуркулили одну із перших у селі.''' Усіх членів родини вигнали з хати, забрали господарство, речі та усе майно. Окрім сина Павла у родині ще були діти: Смольник Борис Дмитрович (помер під час голодомору), Смольник Олександра Дмитрівна (померла під час війни або голодомору), Смольник Лука Дмитрович (втік після розкуркулення родини, останні відомості про нього датуються початком 40-х років з с. Олексіївка Тульської області), Смольник Анна Дмитрівна.
Павло Дмитрович проживав неподалік батьків і забрав до себе усю родину, батьків, братів та сестер. Його батько Дмитро Смольник одразу ж після цього лиха помер від серцевого нападу. Усі турботи про родину полягли на плечі Павла Дмитровича.
Із особистого господарства Павла Дмитровича до місцевого колгоспу був забраний його найулюбленіший кінь. Як розповідала його донька у Павла Дмитровича з конем була справжня дружба та прихильність. Цей кінь зіграв ключову роль у житті Павла Дмитровича. Павло працював у тому ж колгоспі, де і був його кінь. На весні 1932 року, коли починався голодомор в Україні, у тому ж колгоспі також не було чим годувати худобу. Павлу Дмитровичу стало шкода свого коня і він вирішив забрати його до себе додому підгодувати. Родина мала таємні припаси. Із розповідей Анастасії Павлівни родина робила схованки у болоті. Ховали мішки із зерном та мукою. Місце хованки ретельно ховали. Мішок із їжею повністю не розмокав, максимально 10 см було мокрим по зовнішніх краях мішка, а в середині їжа була суха. Того ж дня, як Павло Дмитрович привів коня підгодувати до дому, його арештували за доносом. Під вартою він перебував у м. Суми. Як раз у цьому ж році, 1932 рік, народилась його перша дитина Анастасія. Дружина Павла Дмитровича Марія Григорівна два рази на тиждень носила йому їсти (каструлю борщу). З села до м. Суми (місця заключення Смольника Павла Дмитровича) йшла пішки, приблизно 30 км.
Після того, як Смольника Павла, звільнили у вересні 1932 року він повернувся до родини та знов почав працювати у тому з колгоспі. У 1934 у нього народився син Дмитро.
Відношення влади до колишнього куркуля було упереджене. Його навантажували більш тяжкою роботою ніж інших. Під час важкої праці він пошкодив ногу. Рана на нозі довго не загоювалась. Пізніше у нього розвинувся туберкульоз кісток. Помер Смольник Павло Дмитрович на початку літа 1941 року, ще до початку війни.
У хаті, колись великої родини Смольник, залишились та вижили під час війни його син Дмитро, донька Анастасія, мати та дружина.
Усі дані про Павла Дмитровича написані його правнукою Андросовою (Логошна)Тетяною Іванівною зі спогадів та розповідей його доньки Анастасії Дмитрівни.
На даний час більше інформації стосовно усіх членів родини не має. Чекаємо інформацію на запити з архівів.