https://ua.openlist.wiki/api.php?action=feedcontributions&feedformat=atom&user=Lusijka 2026-05-04T13:08:27Z Внесок користувача MediaWiki 1.30.0 https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(1899)&diff=403021 2026-01-13T12:22:02Z

<p>Lusijka: /* Біографія */</p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |дата народження=31.08.1899<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №2<br /> |соціальне походження=з селян-середняків<br /> |освіта=Вища сільськогосподарська школа<br /> |професія / місце роботи=Заступник начальника Обласного земельного управління в м. Дніпропетровську<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта 9/1<br /> |стать=чоловік<br /> |партійність=ВКП(б) з 1927 по 1937<br /> |розстріл=17.09.1937<br /> |архівна справа=Ф. П-7557<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-7557<br /> |дата арешту 1=07.07.1937<br /> |звинувачення 1=активний учасник контрреволюційної терористичної організації &quot;правих&quot;<br /> |осуд 1=вища міра покарання - розстріл з конфіскацією майна<br /> |орган, що засудив 1=Військова колегія Верховного суду СРСР<br /> |стаття 1=54-8, 54-11<br /> |дата припинення справи 1=23.07.1957<br /> |дата реабілітації 1=23.07.1957<br /> |реабілітуючий орган 1=Військова колегія Верховного суду СРСР<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> <br /> [[File:1957.09.04_Wiktorowskyj I.L_Wijskova Kolegia Werhovnogo Sudu SRSR_dovidka pro reabilitaciju.jpg|400px]]<br /> <br /> Між двох вогнів. Історії репресованих поляків<br /> Дата: 06 Липня 2015 Автор: Вікторія Лазаренко<br /> <br /> &quot;Надія Слєсарєва, до шлюбу – Вікторовська, цитує довідку, яка ілюструє трагедію, що сталася в житті її родини та залишила глибокий слід у пам’яті, долі, характері: “Довідка видана в тому, що після необґрунтованого засудження в 1937-му році Вікторовського Івана Леонтійовича та арешту його дружини, Вікторовської Парасковії Арсеніївни, також згодом необґрунтовано засудженої, їхня дочка, Вікторовська Надія Іванівна, 1930-го року народження, органами НКВС 9 вересня 1937 року була поміщена до дитячого будинку № 4 Дніпропетровська. У 50-і роки Вікторовський Іван Леонтійович і Вікторовська Парасковія Арсеніївна реабілітовані“.<br /> <br /> Батько Надії працював заступником керівника Дніпропетровського обласного земельного управління. У їхній родині жила також дівчинка Мотя, яку батько в часи Голодомору знайшов під час одного з відряджень в область і не побоявся взяти дівчинку до себе в сім’ю, розповідає Надія. Але раптово в житті родини все змінилося: батькові запропонували підвищення до заступника міністра, викликали до Києва і там арештували. Згодом забрали і матір. Маленька Надія була і в німецькому концтаборі, і в дніпропетровському дитбудинку для дітей ворогів народу. Це місце, каже вона, запам’ятає назавжди: діти репресованих батьків, кожен – з різною долею і досвідом, у місці, з якого не втечеш…<br /> <br /> “Огидні, страшні зелені ковдри… Приблизно 40 людей в одному бараку. Цей дитячий будинок я пронесла крізь усе життя і завжди буду його пам’ятати. Я розповідала про це своїм дітям. Як колишній в’язень і член Європейського конгресу в’язнів – жертв нацизму 20-45-х років, я виступаю на різних міжнародних конференціях. Мені й моїм товаришам доводиться багато виступати в Берліні, Празі, Словенії. І кожен свій виступ ми починаємо з того, що говоримо про шкідливість тоталітарних режимів. І я завжди починаю з того, що якби у Радянському Союзі не було сталінського режиму, можливо, все було би інакше“, – розповідає жінка.&quot;<br /> <br /> <br /> Його дружина [[Вікторовська Прасковія Арсентіївна (1902)]]</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402707 2024-08-14T19:21:27Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Praskovia 0003 r1.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Прасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи= / вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Національний банк репресованих]]<br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Новомосковську 7-річну гімназію, диплом якої давав право вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> &lt;gallery&gt;<br /> File:00002_1935.09.23_Nadia Wiktorowska 5 rokiv_a.jpg|Нана, донька Прасковії та Івана Вікторовських у свій п'ятий день народження, 23.09.1935.<br /> File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|Виписка з протоколу Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. з вироком Прасковії Вікторовській.<br /> File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|Довідка про реабілітацію Прасковії Вікторовської.<br /> File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|Довідка про передачу дитини Вікторовських до дитячого будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;.<br /> &lt;/gallery&gt;</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402705 2024-08-12T14:45:35Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Вікторовська_Прасковія_Арсентіївна.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Парасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, Вікторовська Прасков'я Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи=вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 у Державному архіві Дніпропетровської області<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Новомосковську 7-річну гімназію, диплом якої давав право вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> &lt;gallery&gt;<br /> File:00002_1935.09.23_Nadia Wiktorowska 5 rokiv_a.jpg|Нана, донька Прасковії та Івана Вікторовських у свій п'ятий день народження, 23.09.1935.<br /> File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|Виписка з протоколу Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. з вироком Прасковії Вікторовській.<br /> File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|Довідка про реабілітацію Прасковії Вікторовської.<br /> File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|Довідка про передачу дитини Вікторовських до дитячого будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;.<br /> &lt;/gallery&gt;</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402703 2024-08-12T14:44:16Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Вікторовська_Прасковія_Арсентіївна.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Парасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, Вікторовська Прасков'я Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи=вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 у Державному архіві Дніпропетровської області<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Новомосковську 7-річну гімназію, диплом якої давав право вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> &lt;gallery&gt;<br /> File:00002_1935.09.23_Nadia Wiktorowska 5 rokiv_a.jpg|Нана, донька Прасковії та Івана Вікторовських у свій п'ятий день народження, 23.09.1935 р.<br /> File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|Виписка з протоколу Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. з вироком П. Вікторовській.<br /> File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|Довідка про реабілітацію Прасковії Вікторовської.<br /> File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|Довідка про передачу дитини Вікторовських до дитячого будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;.<br /> &lt;/gallery&gt;</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402701 2024-08-12T14:43:10Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Вікторовська_Прасковія_Арсентіївна.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Парасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, Вікторовська Прасков'я Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи=вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 у Державному архіві Дніпропетровської області<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Новомосковську 7-річну гімназію, диплом якої давав право вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> &lt;gallery&gt;<br /> File:00002_1935.09.23_Nadia Wiktorowska 5 rokiv_a.jpg|Нана, донька Прасковії та Івана Вікторовських у свій п'ятий День народження, 23 вересня 1935 р.<br /> File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|Виписка з протоколу Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. з вироком П. Вікторовській.<br /> File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|Довідка про реабілітацію Прасковії Вікторовської.<br /> File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|Довідка про передачу дитини Вікторовських до дитячого будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;.<br /> &lt;/gallery&gt;</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402699 2024-08-12T14:41:08Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Вікторовська_Прасковія_Арсентіївна.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Парасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, Вікторовська Прасков'я Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи=вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 у Державному архіві Дніпропетровської області<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Новомосковську 7-річну гімназію, диплом якої давав право вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> &lt;gallery&gt;<br /> File:00002_1935.09.23_Nadia Wiktorowska 5 rokiv_a.jpg|Нана (Надія), донька Прасковії та Івана Вікторовських у свій п'ятий День народження, 23 вересня 1935 р.<br /> File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|Виписка з протоколу Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. з обвинуваченням П. Вікторовської.<br /> File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|Довідка про реабілітацію Прасковії Вікторовської.<br /> File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|Довідка про передачу дитини Вікторовських до дитячого будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;.<br /> &lt;/gallery&gt;</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402697 2024-08-12T14:37:26Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Вікторовська_Прасковія_Арсентіївна.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Парасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, Вікторовська Прасков'я Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи=вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 у Державному архіві Дніпропетровської області<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Новомосковську 7-річну гімназію, диплом якої давав право вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> &lt;gallery&gt;<br /> File:00002_1935.09.23_Nadia Wiktorowska 5 rokiv_a.jpg|Донька Прасковії та Івана Вікторовських Нана в свій п'ятий День народження, 23 вересня 1935 р.<br /> File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg<br /> File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg<br /> File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG<br /> &lt;/gallery&gt;</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402695 2024-08-12T14:35:48Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Вікторовська_Прасковія_Арсентіївна.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Парасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, Вікторовська Прасков'я Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи=вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 у Державному архіві Дніпропетровської області<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Новомосковську 7-річну гімназію, диплом якої давав право вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> &lt;gallery&gt;<br /> File:00002_1935.09.23_Nadia Wiktorowska 5 rokiv_a.jpg<br /> File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg<br /> File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg<br /> File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG<br /> &lt;/gallery&gt;</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Dovidka_nkwd_pro_dytiaczyj_budynok.JPG&diff=402693 2024-08-12T14:35:08Z

<p>Lusijka: Lusijka завантажив нову версію Файл:Dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG</p> <hr /> <div>Uploaded with OlEditor.</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:1937.11.02_Vypyska_z_protokolu_OS_NKWD_SSSR_478-2-707-0022.jpg&diff=402689 2024-08-12T14:35:08Z

<p>Lusijka: Lusijka завантажив нову версію Файл:1937.11.02 Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR 478-2-707-0022.jpg</p> <hr /> <div>Uploaded with OlEditor.</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:1956.05.18_Wiktorowska_P.A_Wijskowyj_Trybunal_Kyjiwskogo_WO_dovidka_pro_reabilitacju.jpg&diff=402691 2024-08-12T14:35:08Z

<p>Lusijka: Lusijka завантажив нову версію Файл:1956.05.18 Wiktorowska P.A Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO dovidka pro reabilitacju.jpg</p> <hr /> <div>Uploaded with OlEditor.</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:00002_1935.09.23_Nadia_Wiktorowska_5_rokiv_a.jpg&diff=402687 2024-08-12T14:35:07Z

<p>Lusijka: Lusijka завантажив нову версію Файл:00002 1935.09.23 Nadia Wiktorowska 5 rokiv a.jpg</p> <hr /> <div>Файл завантажений з MsUpload</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402685 2024-08-12T14:32:01Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Вікторовська_Прасковія_Арсентіївна.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Парасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, Вікторовська Прасков'я Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи=вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 у Державному архіві Дніпропетровської області<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Новомосковську 7-річну гімназію, диплом якої давав право вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> &lt;gallery&gt;<br /> File:00002_1935.09.23_Nadia Wiktorowska 5 rokiv_a.jpg|Донька Прасковії та Івана Вікторовських Нана в свій п'ятий День народження, 23 вересня 1935 р.<br /> File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|Виписка з протоколу Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. з вироком П. Вікторовській.<br /> File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|Довідка про реабілітацію Прасковії Вікторовської.<br /> File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|Довідка про передачу дитини Вікторовських до дитячого будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;.<br /> &lt;gallery&gt;</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:1956.05.18_Wiktorowska_P.A_Wijskowyj_Trybunal_Kyjiwskogo_WO_dovidka_pro_reabilitacju.jpg&diff=402681 2024-08-12T14:25:50Z

<p>Lusijka: Lusijka завантажив нову версію Файл:1956.05.18 Wiktorowska P.A Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO dovidka pro reabilitacju.jpg</p> <hr /> <div>Uploaded with OlEditor.</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Dovidka_nkwd_pro_dytiaczyj_budynok.JPG&diff=402683 2024-08-12T14:25:50Z

<p>Lusijka: Lusijka завантажив нову версію Файл:Dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG</p> <hr /> <div>Uploaded with OlEditor.</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:00002_1935.09.23_Nadia_Wiktorowska_5_rokiv_a.jpg&diff=402677 2024-08-12T14:25:48Z

<p>Lusijka: Lusijka завантажив нову версію Файл:00002 1935.09.23 Nadia Wiktorowska 5 rokiv a.jpg</p> <hr /> <div>Файл завантажений з MsUpload</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:1937.11.02_Vypyska_z_protokolu_OS_NKWD_SSSR_478-2-707-0022.jpg&diff=402679 2024-08-12T14:25:48Z

<p>Lusijka: Lusijka завантажив нову версію Файл:1937.11.02 Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR 478-2-707-0022.jpg</p> <hr /> <div>Uploaded with OlEditor.</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402675 2024-08-12T14:14:02Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Вікторовська_Прасковія_Арсентіївна.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Парасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, Вікторовська Прасков'я Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи=вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 у Державному архіві Дніпропетровської області<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Новомосковську 7-річну гімназію, диплом якої давав право вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;gallery&gt;<br /> File:00002_1935.09.23_Nadia Wiktorowska 5 rokiv_a.jpg|Донька Прасковії та Івана Вікторовських Нана в свій п'ятий День народження, 23 вересня 1935 р.<br /> File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|Виписка з протоколу Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. з вироком П. Вікторовській.<br /> File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|Довідка про реабілітацію Прасковії Вікторовської.<br /> File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|Довідка про передачу дитини Вікторовських до дитячого будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;.<br /> &lt;gallery&gt;</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402673 2024-08-12T14:10:50Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Вікторовська_Прасковія_Арсентіївна.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Парасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, Вікторовська Прасков'я Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи=вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 у Державному архіві Дніпропетровської області<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Новомосковську 7-річну гімназію, диплом якої давав право вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> &lt;gallery&gt;<br /> File:00002_1935.09.23_Nadia Wiktorowska 5 rokiv_a.jpg|Донька Прасковії та Івана Вікторовських - Нана, в свій п'ятий День народження, 23 вересня 1935 р.<br /> File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|Виписка з протоколу Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. з вироком П. Вікторовській.<br /> File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|Довідка про реабілітацію Прасковії Вікторовської.<br /> File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|Довідка про передачу дитини Вікторовських до дитячого будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;.<br /> &lt;gallery&gt;</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402671 2024-08-12T13:57:26Z

<p>Lusijka: /* Біографія */</p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Вікторовська_Прасковія_Арсентіївна.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Парасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, Вікторовська Прасков'я Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи=вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 у Державному архіві Дніпропетровської області<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> [[File:00002_1935.09.23_Nadia Wiktorowska 5 rokiv_a.jpg]]<br /> [[File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg]]<br /> [[File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg]]<br /> [[File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG]]<br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Новомосковську 7-річну гімназію, диплом якої давав право вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:1956.05.18_Wiktorowska_P.A_Wijskowyj_Trybunal_Kyjiwskogo_WO_dovidka_pro_reabilitacju.jpg&diff=402667 2024-08-12T13:56:30Z

<p>Lusijka: Lusijka завантажив нову версію Файл:1956.05.18 Wiktorowska P.A Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO dovidka pro reabilitacju.jpg</p> <hr /> <div>Uploaded with OlEditor.</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Dovidka_nkwd_pro_dytiaczyj_budynok.JPG&diff=402669 2024-08-12T13:56:30Z

<p>Lusijka: Lusijka завантажив нову версію Файл:Dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG</p> <hr /> <div>Uploaded with OlEditor.</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:00002_1935.09.23_Nadia_Wiktorowska_5_rokiv_a.jpg&diff=402663 2024-08-12T13:56:29Z

<p>Lusijka: Файл завантажений з MsUpload</p> <hr /> <div>Файл завантажений з MsUpload</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:1937.11.02_Vypyska_z_protokolu_OS_NKWD_SSSR_478-2-707-0022.jpg&diff=402665 2024-08-12T13:56:29Z

<p>Lusijka: Lusijka завантажив нову версію Файл:1937.11.02 Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR 478-2-707-0022.jpg</p> <hr /> <div>Uploaded with OlEditor.</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402661 2024-08-12T13:33:37Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Вікторовська_Прасковія_Арсентіївна.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Парасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, Вікторовська Прасков'я Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи=вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 у Державному архіві Дніпропетровської області<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Новомосковську 7-річну гімназію, диплом якої давав право вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402659 2024-08-12T13:31:08Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Вікторовська_Прасковія_Арсентіївна.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Парасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, Вікторовська Прасков'я Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи=вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 у Державному архіві Дніпропетровської області<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> Вікторовська Прасковія Арсентіївна народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині Арсентія Ємельяненка, власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Новомосковську 7-річну гімназію, диплом якої давав право вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка Івана Вікторовського, який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька Надія, яку називали пестливим іменем Нана. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я Мотя, сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;, що працює в Навчально-виховному комплексі №122 міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;, створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402657 2024-08-12T13:26:07Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Вікторовська_Прасковія_Арсентіївна.jpg<br /> |підпис до фотографії=Dsrnjhjd<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Парасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, Вікторовська Прасков'я Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи=вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 у Державному архіві Дніпропетровської області<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Створено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%8F_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0.jpg&diff=402655 2024-08-12T13:25:44Z

<p>Lusijka: Uploaded with OlEditor.</p> <hr /> <div>Uploaded with OlEditor.</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(1899)&diff=402653 2024-08-12T10:08:16Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |дата народження=31.08.1899<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №2<br /> |соціальне походження=з селян-середняків<br /> |освіта=Вища сільськогосподарська школа<br /> |професія / місце роботи=Заступник начальника Обласного земельного управління в м. Дніпропетровську<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта 9/1<br /> |стать=чоловік<br /> |партійність=ВКП(б) з 1927 по 1937<br /> |розстріл=17.09.1937<br /> |архівна справа=Ф. П-7557<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-7557<br /> |дата арешту 1=07.07.1937<br /> |звинувачення 1=активний учасник контрреволюційної терористичної організації &quot;правих&quot;<br /> |осуд 1=вища міра покарання - розстріл з конфіскацією майна<br /> |орган, що засудив 1=Військова колегія Верховного суду СРСР<br /> |стаття 1=54-8, 54-11<br /> |дата припинення справи 1=23.07.1957<br /> |дата реабілітації 1=23.07.1957<br /> |реабілітуючий орган 1=Військова колегія Верховного суду СРСР<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> [[File:1957.09.04_Wiktorowskyj I.L_Wijskova Kolegia Werhovnogo Sudu SRSR_dovidka pro reabilitaciju.jpg|400px]]==Біографія==</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(1899)&diff=402651 2024-08-11T17:23:14Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |дата народження=31.08.1899<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №2<br /> |соціальне походження=з селян-середняків<br /> |освіта=Вища сільськогосподарська школа<br /> |професія / місце роботи=Заступник начальника Обласного земельного управління в м. Дніпропетровську<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта 9/1<br /> |стать=чоловік<br /> |партійність=ВКП(б) з 1927 по 1937<br /> |розстріл=17.09.1937<br /> |архівна справа=Ф. П-7557<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-7557<br /> |дата арешту 1=07.07.1937<br /> |звинувачення 1=активна участь у контрреволюційній терористичній організації &quot;правих&quot;<br /> |осуд 1=вища міра покарання - розстріл з конфіскацією майна<br /> |орган, що засудив 1=Військова колегія Верховного суду СРСР<br /> |стаття 1=54-8, 54-11<br /> |дата припинення справи 1=23.07.1957<br /> |дата реабілітації 1=23.07.1957<br /> |реабілітуючий орган 1=Військова колегія Верховного суду СРСР<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> [[File:1957.09.04_Wiktorowskyj I.L_Wijskova Kolegia Werhovnogo Sudu SRSR_dovidka pro reabilitaciju.jpg|400px]]==Біографія==</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402649 2024-08-11T16:37:22Z

<p>Lusijka: Lusijka перейменував сторінку з Вікторовська Прасковія Арсентіївна (1902) на Вікторовська Параска Арсентіївна (1902) без створення перенапр...</p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Praskovia 0003 r1.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Прасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи= / вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Національний банк репресованих]]<br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Новомосковську 7-річну гімназію, диплом якої давав право вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> [[File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|400px]]<br /> [[File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|400px]]<br /> [[File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|400px]]</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(1899)&diff=402647 2024-08-11T11:13:37Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |дата народження=31.08.1899<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №2<br /> |соціальне походження=з селян-середняків<br /> |освіта=Вища сільськогосподарська школа<br /> |професія / місце роботи=Заступник начальника Обласного земельного управління в м. Дніпропетровську<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта 9/1<br /> |стать=чоловік<br /> |партійність=ВКП(б) з 1927 по 1937<br /> |розстріл=17.09.1937<br /> |архівна справа=Ф. П-7557<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-7557<br /> |дата арешту 1=07.07.1937<br /> |звинувачення 1=Є активним учасником контрреволюційної терористичної організації &quot;правих&quot;<br /> |осуд 1=вища міра покарання - розстріл з конфіскацією майна<br /> |орган, що засудив 1=Військова колегія Верховного суду СРСР<br /> |стаття 1=54-8, 54-11<br /> |дата припинення справи 1=23.07.1957<br /> |дата реабілітації 1=23.07.1957<br /> |реабілітуючий орган 1=Військова колегія Верховного суду СРСР<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> [[File:1957.09.04_Wiktorowskyj I.L_Wijskova Kolegia Werhovnogo Sudu SRSR_dovidka pro reabilitaciju.jpg|400px]]==Біографія==</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402645 2024-08-11T07:03:17Z

<p>Lusijka: /* Біографія */</p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Praskovia 0003 r1.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Прасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи= / вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Національний банк репресованих]]<br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Новомосковську 7-річну гімназію, диплом якої давав право вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> [[File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|400px]]<br /> [[File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|400px]]<br /> [[File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|400px]]</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402643 2024-08-11T06:51:58Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Praskovia 0003 r1.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Прасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи= / вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Національний банк репресованих]]<br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Катеринославі 7-річну гімназію, диплом якої давав можливість вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> [[File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|400px]]<br /> [[File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|400px]]<br /> [[File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|400px]]</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402641 2024-08-11T06:51:09Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Praskovia 0003 r1.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Прасковія Арсентіївна, Вікторовська Прасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, Вікторовська Параска Арсеніївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи= / вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Національний банк репресованих]]<br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Катеринославі 7-річну гімназію, диплом якої давав можливість вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> [[File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|400px]]<br /> [[File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|400px]]<br /> [[File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|400px]]</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402639 2024-08-11T06:49:26Z

<p>Lusijka: Lusijka перейменував сторінку з Вікторовська Параска Арсентіївна (1902) на Вікторовська Прасковія Арсентіївна (1902) без створення перенапр...</p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Praskovia 0003 r1.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Прасковія Арсентіївна, Вікторовська Прасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи= / вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Національний банк репресованих]]<br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Катеринославі 7-річну гімназію, диплом якої давав можливість вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> [[File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|400px]]<br /> [[File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|400px]]<br /> [[File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|400px]]</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(1899)&diff=402637 2024-08-11T06:45:43Z

<p>Lusijka: /* Біографія */</p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |дата народження=31.08.1899<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №2<br /> |соціальне походження=з селян-середняків<br /> |освіта=Вища сільськогосподарська школа<br /> |професія / місце роботи=Заступник начальника Обласного земельного управління в м. Дніпропетровську<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта 9/1<br /> |стать=чоловік<br /> |партійність=ВКП(б) з 1927 по 1937<br /> |розстріл=17.09.1937<br /> |архівна справа=Ф. П-7557<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-7557<br /> |дата арешту 1=07.07.1937<br /> |звинувачення 1=є учасником контрреволюційної організації &quot;правих&quot;<br /> |осуд 1=вища міра покарання - розстріл з конфіскацією майна<br /> |орган, що засудив 1=Військова колегія Верховного суду СРСР<br /> |стаття 1=54-8, 54-11<br /> |дата припинення справи 1=23.07.1957<br /> |дата реабілітації 1=23.07.1957<br /> |реабілітуючий орган 1=Військова колегія Верховного суду СРСР<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> [[File:1957.09.04_Wiktorowskyj I.L_Wijskova Kolegia Werhovnogo Sudu SRSR_dovidka pro reabilitaciju.jpg|400px]]==Біографія==</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:1957.09.04_Wiktorowskyj_I.L_Wijskova_Kolegia_Werhovnogo_Sudu_SRSR_dovidka_pro_reabilitaciju.jpg&diff=402635 2024-08-11T06:45:24Z

<p>Lusijka: Файл завантажений з MsUpload</p> <hr /> <div>Файл завантажений з MsUpload</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(1899)&diff=402633 2024-08-10T23:23:09Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |дата народження=31.08.1899<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №2<br /> |соціальне походження=з селян-середняків<br /> |освіта=Вища сільськогосподарська школа<br /> |професія / місце роботи=Заступник начальника Обласного земельного управління в м. Дніпропетровську<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта 9/1<br /> |стать=чоловік<br /> |партійність=ВКП(б) з 1927 по 1937<br /> |розстріл=17.09.1937<br /> |архівна справа=Ф. П-7557<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-7557<br /> |дата арешту 1=07.07.1937<br /> |звинувачення 1=є учасником контрреволюційної організації &quot;правих&quot;<br /> |осуд 1=вища міра покарання - розстріл з конфіскацією майна<br /> |орган, що засудив 1=Військова колегія Верховного суду СРСР<br /> |стаття 1=54-8, 54-11<br /> |дата припинення справи 1=23.07.1957<br /> |дата реабілітації 1=23.07.1957<br /> |реабілітуючий орган 1=Військова колегія Верховного суду СРСР<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(1899)&diff=402631 2024-08-10T23:21:47Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |дата народження=31.08.1899<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №2<br /> |соціальне походження=з селян-середняків<br /> |освіта=Вища сільськогосподарська школа<br /> |професія / місце роботи=Заступник начальника Обласного земельного управління в м. Дніпропетровську<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта 9/1<br /> |стать=чоловік<br /> |партійність=ВКП(б) з 1927 по 1937<br /> |розстріл=17.09.1937<br /> |дата смерті=17.09.1937<br /> |архівна справа=Ф. П-7557<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-7557<br /> |дата арешту 1=07.07.1937<br /> |звинувачення 1=є учасником контрреволюційної організації &quot;правих&quot;<br /> |осуд 1=вища міра покарання - розстріл з конфіскацією майна<br /> |орган, що засудив 1=Військова колегія Верховного суду СРСР<br /> |стаття 1=54-8, 54-11<br /> |дата припинення справи 1=23.07.1957<br /> |дата реабілітації 1=23.07.1957<br /> |реабілітуючий орган 1=Військова колегія Верховного суду СРСР<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(1899)&diff=402629 2024-08-10T23:15:04Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |дата народження=31.08.1899<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №2<br /> |соціальне походження=з селян-середняків<br /> |освіта=Вища сільськогосподарська школа<br /> |професія / місце роботи=Заступник начальника Обласного земельного управління в м. Дніпропетровську<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта 9/1<br /> |стать=чоловік<br /> |партійність=ВКП(б) з 1927 по 1937<br /> |розстріл=17.09.1937<br /> |дата смерті=17.09.1937<br /> |архівна справа=Ф. П-7557<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-7557<br /> |дата арешту 1=07.07.1937<br /> |звинувачення 1=є учасником контрреволюційної організації &quot;правих&quot;<br /> |осуд 1=вища міра покарння - розстріл з конфіскацією майна<br /> |орган, що засудив 1=Військова Колегія Верховного Суду СРСР<br /> |стаття 1=54-8, 54-11<br /> |дата реабілітації 1=23.07.1957<br /> |реабілітуючий орган 1=Військова Колегія Верховного Суду СРСР<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402627 2024-08-10T23:06:54Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Praskovia 0003 r1.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Прасковія Арсентіївна, Вікторовська Прасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи= / вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Національний банк репресованих]]<br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Катеринославі 7-річну гімназію, диплом якої давав можливість вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> [[File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|400px]]<br /> [[File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|400px]]<br /> [[File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|400px]]</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402625 2024-08-10T23:06:16Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Praskovia 0003 r1.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Прасковія Арсентіївна, Вікторовська Прасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів № 1<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи= / вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Національний банк репресованих]]<br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Катеринославі 7-річну гімназію, диплом якої давав можливість вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> [[File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|400px]]<br /> [[File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|400px]]<br /> [[File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|400px]]</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(1899)&diff=402623 2024-08-10T23:02:35Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |дата народження=31.08.1899<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №2<br /> |соціальне походження=з селян-середняків<br /> |освіта=Вища сільськогосподарська школа<br /> |професія / місце роботи=Заступник начальника Обласного земельного управління в м. Дніпропетровську<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта 9/1<br /> |стать=чоловік<br /> |партійність=ВКП(б) з 1927 по 1937<br /> |розстріл=17.09.1937<br /> |дата смерті=17.09.1937<br /> |архівна справа=Ф. П-7557<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-7557<br /> |дата арешту 1=07.07.1937<br /> |звинувачення 1=є учасником контрреволюційної організації &quot;правих&quot;<br /> |осуд 1=вища міра покарння - розстріл з конфіскацією майна<br /> |орган, що засудив 1=Військова Колегія Верховного Суду СРСР<br /> |стаття 1=54-8, 54-11<br /> |дата припинення справи 1=23.07.1957<br /> |дата реабілітації 1=23.07.1957<br /> |реабілітуючий орган 1=Військова Колегія Верховного Суду СРСР<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%82%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_(1899)&diff=402621 2024-08-10T22:57:36Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |дата народження=31.08.1899<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, Царичанський р-н, с. Могилів №2<br /> |соціальне походження=з селян-середняків<br /> |освіта=Вища сільськогосподарська школа<br /> |професія / місце роботи=Заступник начальника Обласного земельного управління в м. Дніпропетровську<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, вул. Карла Лібкнехта 9/1<br /> |стать=чоловік<br /> |партійність=ВКП(б) з 1927 по 1937<br /> |розстріл=17.09.1937<br /> |дата смерті=17.09.1937<br /> |архівна справа=Ф. П-7557<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-7557<br /> |дата арешту 1=07.07.1937<br /> |звинувачення 1=є учасником контрреволюційної організації &quot;правих&quot;<br /> |осуд 1=вища міра покарння - розстріл з конфіскацією майна<br /> |орган, що засудив 1=Військова Колегія Верховного Суду СРСР<br /> |стаття 1=54-8, 54-11<br /> |дата припинення справи 1=23.07.1957<br /> |дата реабілітації 1=23.07.1957<br /> |реабілітуючий орган 1=Військова Колегія Верховного Суду СРСР<br /> |статус=Створено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Відкритий список]]<br /> [[Категорія:Створено користувачем]]<br /> <br /> ==Біографія==</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402619 2024-08-10T08:15:19Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Praskovia 0003 r1.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Прасковія Арсентіївна, Вікторовська Прасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, с. Могилів №1 Царичанського р-ну<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього Вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи= / вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Національний банк репресованих]]<br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Катеринославі 7-річну гімназію, диплом якої давав можливість вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> [[File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|400px]]<br /> [[File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|400px]]<br /> [[File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|400px]]</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402617 2024-08-10T08:12:17Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Praskovia 0003 r1.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Прасковія Арсентіївна, Вікторовська Прасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, с. Могилів №1 Царичанського р-ну<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи= / вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Національний банк репресованих]]<br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Катеринославі 7-річну гімназію, диплом якої давав можливість вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> [[File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|400px]]<br /> [[File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|400px]]<br /> [[File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|400px]]</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402615 2024-08-10T08:08:39Z

<p>Lusijka: </p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Praskovia 0003 r1.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Прасковія Арсентіївна, Вікторовська Прасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, с. Могилів №1 Царичанського р-ну<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи= / вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707 - Державний архів Дніпропетровської області<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Національний банк репресованих]]<br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Катеринославі 7-річну гімназію, диплом якої давав можливість вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> [[File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|400px]]<br /> [[File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|400px]]<br /> [[File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|400px]]</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402613 2024-08-09T16:56:37Z

<p>Lusijka: /* Біографія */</p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Praskovia 0003 r1.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Прасковія Арсентіївна, Вікторовська Прасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, с. Могилів №1 Царичанського р-ну<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи= / вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Національний банк репресованих]]<br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Катеринославі 7-річну гімназію, диплом якої давав можливість вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою, навчанням й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> [[File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|400px]]<br /> [[File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|400px]]<br /> [[File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|400px]]</div>

Lusijka https://ua.openlist.wiki/index.php?title=%D0%92%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%9F%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0_(1902)&diff=402611 2024-08-09T16:53:01Z

<p>Lusijka: /* Біографія */</p> <hr /> <div>{{Шаблон:Формуляр<br /> |світлина=Praskovia 0003 r1.jpg<br /> |підпис до фотографії=Вікторовська Прасковія Арсентіївна<br /> |дата народження=27.10.1902<br /> |варіанти ПІБ=Вікторовська Прасковія Арсентіївна, Вікторовська Прасковія Арсеніївна, Вікторовська Параскева Арсентіївна, дівоче прізвище - Ємельяненко<br /> |місце народження=Катеринославська губернія, с. Могилів №1 Царичанського р-ну<br /> |національність=українка<br /> |соціальне походження=з селян-середняків, донька власника поштової станції та сільської вчительки<br /> |освіта=незакінчена вища, останній курс вечірнього вчительського інституту<br /> |професія / місце роботи= / вчителька Дніпропетровської СШ № 62.<br /> |місце проживання=Дніпропетровськ, Київ<br /> |стать=жінка<br /> |партійність=позапартійна<br /> |дата смерті=09.04.1984<br /> |місце смерті=Київ<br /> |місце поховання=Київ<br /> |архівна справа=Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707<br /> |джерела даних=Архівна справа Ф. П-6478. Оп.2. Спр.707<br /> |де і ким заарештований 1=Заарешт. 09.09.1937 р., як дружина репресованого (розстріляний)<br /> |дата арешту 1=09.09.1937<br /> |звинувачення 1=Є дружиною активного учасника контрреволюційної право-троцкістської терористичної організації й сама веде контрреволюційну діяльність. Провину свою й чоловіка не визнала.<br /> |осуд 1=8 р. ВТТ<br /> |орган, що засудив 1=Особое Совещание при НКВД СССР<br /> |стаття 1=54-10, ч.1<br /> |дата припинення справи 1=15.05.1956<br /> |місце відбуття 1=Сиблаг (ГУЛАГ)<br /> |дата реабілітації 1=15.05.1956<br /> |реабілітуючий орган 1=Військовий трибунал Київського військового округу<br /> |статус=Змінено користувачем<br /> }}<br /> <br /> [[Категорія:Національний банк репресованих]]<br /> [[Категорія:Фотографії‏‎]]<br /> <br /> ==Біографія==<br /> '''Вікторовська Прасковія Арсентіївна''' народилася 27 жовтня 1902 року в селі Могилів №1 Царичанського району Катеринославської губернії. Вона була наймолодшою донькою в родині '''Арсентія Ємельяненка''', власника місцевої поштової станції. Її мати працювала сільською вчителькою і була значно молодшою за батька. Три сестри - Олена, Олександра і Прасковія - мали ще старшого брата Григорія, сина Арсентія від першого шлюбу - майже вся перша сім'я Арсентія загинула внаслідок отруєння грибами. Родина Ємельяненків була достатньо заможною, щоб дати освіту трьом своїм донькам: після початкової школи Прасковія, як і дві її старші сестри, закінчила в Катеринославі 7-річну гімназію, диплом якої давав можливість вчителювати. Ще в роки навчання в гімназії дівчата давали приватні уроки, а завдяки заробленим коштам кожна з сестер допомагала здобувати освіту наступній за віком. Прасковія почала вчителювати 18-річною дівчиною у 1920 році. Батько родини - Арсентій Ємельяненко прожив більше 90 років і помер у 1922 році. Його старший син Григорій, який мав прекрасний голос й співав у хорі, після жовтневого перевороту 1917 року емігрував з України, за припущеннями сім'ї, до Туреччини.<br /> &lt;br&gt;<br /> Наприкінці 1924 року Прасковія вийшла заміж за свого земляка '''Івана Вікторовського''', який після закінчення Вищої сільськогосподарської школи став агрономом. Молода родина проживала в тодішньому Дніпропетровську. 23 вересня 1930 року в подружжя народилася донька '''Надія''', яку називали пестливим іменем '''Нана'''. В роки Голодомору Іван Вікторовський привіз із одного з сіл дівчинку на ім'я '''Мотя''', сім'я якої найімовірніше загинула від голоду. Мотя стала старшою сестрою Надії. У 1930-і роки Прасковія Вікторовська працювала вчителькою середньої школи № 62 міста Дніпропетровська і водночас началася у вечірньому Вчительському інституті. Її чоловік Іван був призначений на посаду заступника голови Обласного земельного управління. Однак насичене роботою й маленькими сімейними радощами життя родини було перекреслене в одну мить.<br /> &lt;br&gt;<br /> 7 липня 1937 року Іван Леонтійович Вікторовський був заарештований органами НКВД. Його обвинуватили в приналежності до антирадянської терористичної організації &quot;правих&quot; за статтями 54-8 і 54-11. Вироком виїзної Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 16 вересня 1937 р. Іван Вікторовський був засуджений до рострілу. Вирок виконано 17 вересня 1937. Про це родина дізналася через багато років, після реабілітації та відкриття Україною архівів спецслужб. 9 вересня 1937 року була заарештована також дружина засудженого Прасковія, а його донька Надія відправлена до будинку для дітей &quot;ворогів народу&quot;, звідки її врятувала родина рідної тітки Олени. Прасковії Вікторовській висунули підозру в тому, що вона, будучи дружиною активного учасника контрреволюційної терористичної організації, також брала участь в контрреволюційній діяльності. Під час допиту, який відбувся 19 вересня 1937 р., Прасковія Вікторовська винною себе не визнала і зазначила, що її чоловік, Іван Вікторовський, також невинний. У той момент вона не знала, що два дні тому 38-річний Іван Вікторовський вже був розстріляний енкаведистами. Постановою Особливої наради НКВС СРСР від 2 листопада 1937 р. Прасковія Вікторовська була засуджена до 8 років виправно-трудових таборів Сиблагу (ГУЛАГ).<br /> &lt;br&gt;<br /> Із заслання Прасковія Вікторовська повернулася в 40-х роках абсолютно виснаженою, розбитою морально та фізично, хворою на пелагру. Маючи зріст 170 см, вона важила 48 кілограмів. Вона була повністю позбавлена майна і обмежена в правах. Із тавром &quot;дружини ворога народу&quot; Прасковія не мала права проживати у великому промисловому місті, але їй було дозволено оселитися в селищі Ігрень (тодішня назва - селище Карла Маркса), в приміській зоні Дніпропетровська. Доля чоловіка та доньки залишалася їй невідомою. На щастя, в 1948 році, завдяки її зусиллям та запитам родини її сестри, їй вдалося зустрітися з донькою Надією, яка повернулася з Польщі - молода дівчина перебувала там разом з прийомними батьками - рідною тіткою Оленою та її чоловіком Марцелем Рейнгардом, поляком за національністю. Після примусового вигнання з України до Німеччини та завершення ІІ світової війни ця родина вирішила оселитися на батьківщині Марцеля, в місті Гродзіск-Мазовецький під Варшавою.<br /> &lt;br&gt;<br /> 15 травня 1956 року Прасковія Арсентіївна Вікторовська була реабілітована рішенням Військового трибуналу Київського військового округу за відсутністю складу злочину, а ще через рік, 23 липня 1957 р., постановою Військової Колегіїї Верховного Суду СРСР за відсутністю складу злочину був реабілітований посмертно також її чоловік, Іван Леонтійович Вікторовський.<br /> &lt;br&gt;<br /> Історія сім'ї Вікторовських лягла в основу однієї з вистав '''шкільного документального &quot;Театру спогадів&quot;''', що працює в '''Навчально-виховному комплексі №122''' міста Дніпра. За дивовижним збігом обставин саме в цій школі після повернення з Польщі закінчувала десятий клас донька Прасковії Надія - на її споминах й побудований спектакль.<br /> &lt;br&gt;<br /> Доля родини Вікторовських досить яскраво відображена також у виставі '''Берлінського документального театру &quot;Nadeschda heißt Hoffnung&quot;''', створеній в 2019 році і присвяченій Надії - доньці Прасковії та Івана Вікторовських. Її можна переглянути на YouTube за посиланням (вистава йде німецкою мовою): '''https://youtu.be/rAQ9PCi5saE?si=1zQHtAHB1oNMwNlt'''<br /> &lt;br&gt;<br /> [[File:1937.11.02_Vypyska z protokolu OS NKWD SSSR_478-2-707-0022.jpg|400px]]<br /> [[File:1956.05.18_Wiktorowska P.A_Wijskowyj Trybunal Kyjiwskogo WO_dovidka pro reabilitacju.jpg|400px]]<br /> [[File:dovidka nkwd pro dytiaczyj budynok.JPG|400px]]</div>

Lusijka