Перегляд вихідного коду сторінки Палій Іван Антонович (05.08.1921р.)

{{Шаблон:Формуляр
|дата народження=05.08.1921
|варіанти ПІБ=Палій Іван Антонович
|місце народження=Житомирська область, с. Острожок або Баранівка
|стать=чоловік
|національність=Українець
|громадянство (підданство)=України
|соціальне походження=заможного селянського роду
|освіта=вища
|професія / місце роботи=лікар
|місце проживання=м. Моршин
|партійність=безпартійний
|дата смерті=21.01.2001
|місце смерті=м. Моршин, Львівської області
|місце поховання=м. Моршин, Львівської області
|джерела відомостей=розповіді та документи на виплату збитків від "розкулачення", на базі господарства було створено колективне господарство
|де і ким заарештований 1=заарештований не був, переховувався з дідом, до 1941 року виїхав в Сибір до батьків та старшого брата Михайла, які були вивезені до 1933 року
|статус=Створено користувачем
}}

[[Категорія:Створено користувачем]]
[[Категорія:Відкритий список]]

==Біографія==Палій Іван Антонович проживав своє непросте та нелегке дитинство з своїм дідом Іваном Палієм, який до розкулачення родини мав до 100 Га землі в Баранівському р-ні, десятки великої рогатої худоби, млин, два стави, коней та іншу живність. Мого діда Івана Антоновича дід, якого також звали Іван , часто Їздив до Києва. Перед розкулаченням пра-пра-дід Іван розділив землі між двома синами, Антоном, батьком мого діда та Андрієм. Згодом прийшли "червоні", все забрали та вивезли батька мого діда Палія Антона разом із дружиною та трьома синами (Павло 1914 р.н, Михайло 19.09.1919р.н. та Микола -наймолодший, помер в поїзді при етапуванні ) на Сибір. Палій Антон був травмований при валенні лісу (черепно-мозкова травма) але вижив. На Сибірі Палій Іван Антонович довчався, потім був призваний в Червону армію та пішов на війну. Після війни вступив до Львівського медичного інституту, закінчив та переїхав в смт. Моршин, де пропрацював все життя лікарем та помер.
Дещо із спогадів Палія І. А. : Як мій дід казав, що наші люди й на Сибірі призвичаїлися, перший рік в землянці, другий рік вже мали невеличкий город, а за три роки вже й корову купили. Казав, що йшли перевіряючі поселення та попросили в росіянина яблука, а той їм у відповідь,- "яблуні тільки у хохлів ростуть у них просіть". Стосовно Голодомору: розказував, що це найбільше зло, яке міг зробити кат українського народу. Найбільшими ворогами для мого діда були Ленін, Сталін і Берія.  А прислуговували їм, із слів мого діда Палія І. А.-"шантрапа та лайдаки, які хотіли пити, гуляти і нічого не робити. Ці морально бідні люди, завдяки комуністичній партії могли тепер залякувати людей і що найгірше не рахувалися ні з старими людьми, ні з дітьми". Коли зайшли перший раз то забрали пшеницю та все борошно. Наступного разу діда дід Іван все поховав, то коли знову прийшли "чекісти", варену картоплю висипали на підлогу і розтоптали зі злості.От який голод був. Спочатку людей, що померли від голоду ховали, а потім, по селу так вже й лежали на узбіччі дороги, не було вже кому ховати. Люди були в селах настільки ослаблені, що не мали сили піднімати померлих із землі. Хто мав якихось коней чи іншу живність, все порізали і поїли. На весні дерева після голодомору не цвіли, знаєте чому, тому що бруньки були всі обдерті, перетерті на якусь кашку чи чай. Доки живу я, передавати буду своїм дітям та онукам, про горе, яке приніс на Україну "червоний терор". Будь який режим це зло.