Грабець Омелян Петрович (1911) - Історія редагувань

Ігорко в 04:25, 8 червня 2018

2018-06-08T04:25:44Z

Ігорко в 04:24, 8 червня 2018

2018-06-08T04:24:47Z

Ігорко в 04:18, 8 червня 2018

2018-06-08T04:18:07Z

Ігорко: Створена сторінка: {{Шаблон:Формуляр |стать=чоловік |джерела відомостей=вікіпедія, сайт УІНП }} Категорія:...

2018-06-08T04:10:02Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Формуляр |стать=чоловік |джерела відомостей=вікіпедія, сайт УІНП }} Категорія:...

Нова сторінка

{{Шаблон:Формуляр
|стать=чоловік
|джерела відомостей=вікіпедія, сайт УІНП
}}

[[Категорія:Відкритий список]]

==Біографія==

@@ Рядок 39: / Рядок 39: @@
 Успішною була акція зі звільнення військовополонених із табору в Калинівському районі (6 км від с. Якушинці) поблизу ставки Гітлера (полонених використовували на будівництві ставки), роззброєння охорони табору, а також засідка на німців під Якушинцями недалеко від Вінниці, і як наслідок, – розгром німецької автоколони, здобуття зброї і боєприпасів. Крім того, повстанці вчинили напад на німецьку майстерню у Вінниці, що лагодила зброю, яка надходила з фронту: здобуто кріси, два ящики із розібраними станковими кулеметами, одяг та взуття для повстанців. Загін, який очолював «Батько» безпосередньо, налічував 500 вояків. У листопаді 1943 р. повстанці здійснили рейд у Молдову через Браїлів, Шаргород, Томашпіль, Ямпіль для здобуття зброї і харчів, по дорозі вели успішні бої із румунами і молдаванами. Під Новий 1944 рік загін Омеляна Грабця рейдує на Західну Україну, зводячи бої під Деражнею і Підволочиськом.
-Свій останній бій повстанський командир провів з енкаведистами 10 червня 1944 року. Над річкою Згар на острівці був штабний бункер УПА. Після донесення сексота Зайцева загін Омеляна Грабця оточили. Грабець наказав пробиватися з оточення, сам залишився прикривати відступ. Даючи змогу друзям відійти, поливав більшовиків скорострільним вогнем до останнього набою. Вирватись вдалося лише кільком бійцям, решта загинули. Загинув у бою з об'єднаними 189-м, 203-м, 209-м каральними батальйонами НКВД поблизу с. Микулинці Літинського району, що на Вінниччині..
+Свій останній бій повстанський командир провів з енкаведистами 10 червня 1944 року. Над річкою Згар на острівці був штабний бункер УПА. Після донесення сексота Зайцева загін Омеляна Грабця оточили. Грабець наказав пробиватися з оточення, сам залишився прикривати відступ. Даючи змогу друзям відійти, поливав більшовиків скорострільним вогнем до останнього набою. Вирватись вдалося лише кільком бійцям, решта загинули. Загинув у бою з об'єднаними 189-м, 203-м, 209-м каральними батальйонами НКВД поблизу с. Микулинці Літинського району, що на Вінниччині.
 У тому бою, за повідомленням НКВД, було вбито 14 повстанців, двох взято в полон. Про деталі бою історики дізналися від місцевого селянина лише в 1990–их. За його свідченнями, енкаведисти глумилися над мертвим тілом Омеляна Грабця, а потім кинули його на купу гною. Опісля вони перевезли його в Літин. Там тіло українського мученика таємно закопали в землю в невідомому місці. Місце поховання командира повстанців Вінниччини Омеляна Грабця досі не встановлено.

← Попередня версія		Версія за 04:18, 8 червня 2018
Рядок 6:		Рядок 6:
	[[Категорія:Відкритий список]]		[[Категорія:Відкритий список]]

		+	==Біографія==
		+	Омелян Петрович Грабець (псевдо «Батько») народився 1 серпня 1911 року у Новому Селі на Чесанівщині на галицько-холмському прикордонні в тогочасній Австро-Угорській імперії. Батько Омеляна — Петро Грабець був середньозаможним господарем. Мати, Катерина, з дому Лашин, походила з села Гораєць. Омелян належав до найздібніших із п'ятьох дітей Петра Грабця. Тому батько за настирливою намовою вчителя в Новому Селі Івана Тогана наважився послати свого сина в українську гімназію в Перемишлі.
		+
		+	Вже на гімназійній лаві Омелян, або як популярно його звали Мілько, брав активну участь у таємних гуртках молоді. Належав до юнацтва УВО, яке ідеї українського націоналізму прищепило молодшому поколінню його рідного села.
		+
		+	Член Пласту у Празі та Галичині. Омелян Грабець долучається до Української Військової Організації, згодом стає членом ОУН. Деякий час навчається в столиці Чехії, Празі, у політехніці. Навчався в Перемишльській Українській чоловічій гімназії.

−	~~==Біографія==~~	+	За націоналістичну діяльність 1935 року потрапляє до польського концентраційного табору Береза Картузька (1935-1936).
		+
		+	У 1938-39 — організатор і технічний виконавець відомих демонстрацій українського населення, спрямованих проти польського окупаційного режиму.
		+
		+	1939-го заарештований польською поліцією. У вересні 1939 був звільнений з ув'язнення і повернувся на Холмщину. З приходом більшовиків на землі Чесанівщини в жовтні 1939 року Омелян Грабець перебуває в господарстві свого батька.
		+
		+	У 1939-41 — керівник підпільного зв'язку Проводу ОУН з осередками організації на українських землях.
		+
		+	З вибухом війни 1941 року Омелян Грабець стає керівником однієї з похідних груп ОУН. Займає відповідальні пости в ОУН: з 1941 — член Головного Військового Штабу ОУН, командир Головного військового осередку, Провідник Генеральної Округи ОУН на Східноукраїнських землях. За дорученням проводу був комендантом Рівного, виконував функції провідника ОУН Рівненщини (1941-1942), де успішно влаштовував втечу із концтаборів радянських військовополонених. Через загрозу арешту німецьким гестапо змушений піти у підпілля. Бездоганне володіння німецькою мовою допомагає О. Грабцю виходити зі скрутних ситуацій. Зібрав добре вишколений і озброєний загін і воював з німцями на Вінничині.
		+
		+	Влітку 1943 Омелянові Грабцю присвоєно звання полковник, він призначений командиром групи УПА-Південь, його заступником став командир під псевдо «Антон». З тих пір О. Грабець організовував відділи УПА-Південь у Хмельницькій та Вінницькій областях. Групу УПА-Південь створено одразу після групи «УПА-Північ». Тереном дій групи «УПА-Південь» стали Кам'янець-Подільська, Хмельницька, Вінницька, Житомирська, частина Київської областей. Зазначений терен групи поділявся на 3 воєнні округи — ВО «Холодний Яр» (р-н Кам'янця-Подільського), де діяли курені Саблюка і Довбуша; ВО «Умань» (р-н Житомира, західна частина Черкаської області) командир — «Остап», курені Довбенка, Бувалого, Шума; ВО «Вінниця» (р-н Вінниці), командир «Ясень», на теренах Вінниччини діяли курені Сторчака, Мамая і Буревія. Загалом же чисельність вояків УПА на Вінниччині, за оцінками різних дослідників, складала понад 6 тисяч бійців.
		+
		+	У 1943 році під керівництвом О. Грабця на Вінниччині організовано районну конференцію ОУН, на яку несподівано наскочили німці – «Батька» поранили в бою. Згодом ОУНівці здійснили напад на Літинську в'язницю (акція «Спокій»), де перебували люди, арештовані за зав'язок з ОУН, зокрема, знищено ката в'язнів і начальника тюрми, самих в'язнів звільнено.
		+
		+	Успішною була акція зі звільнення військовополонених із табору в Калинівському районі (6 км від с. Якушинці) поблизу ставки Гітлера (полонених використовували на будівництві ставки), роззброєння охорони табору, а також засідка на німців під Якушинцями недалеко від Вінниці, і як наслідок, – розгром німецької автоколони, здобуття зброї і боєприпасів. Крім того, повстанці вчинили напад на німецьку майстерню у Вінниці, що лагодила зброю, яка надходила з фронту: здобуто кріси, два ящики із розібраними станковими кулеметами, одяг та взуття для повстанців. Загін, який очолював «Батько» безпосередньо, налічував 500 вояків. У листопаді 1943 р. повстанці здійснили рейд у Молдову через Браїлів, Шаргород, Томашпіль, Ямпіль для здобуття зброї і харчів, по дорозі вели успішні бої із румунами і молдаванами. Під Новий 1944 рік загін Омеляна Грабця рейдує на Західну Україну, зводячи бої під Деражнею і Підволочиськом.
		+
		+	Свій останній бій повстанський командир провів з енкаведистами 10 червня 1944 року. Над річкою Згар на острівці був штабний бункер УПА. Після донесення сексота Зайцева загін Омеляна Грабця оточили. Грабець наказав пробиватися з оточення, сам залишився прикривати відступ. Даючи змогу друзям відійти, поливав більшовиків скорострільним вогнем до останнього набою. Вирватись вдалося лише кільком бійцям, решта загинули. Загинув у бою з об'єднаними 189-м, 203-м, 209-м каральними батальйонами НКВД поблизу с. Микулинці Літинського району, що на Вінниччині..
		+
		+	У тому бою, за повідомленням НКВД, було вбито 14 повстанців, двох взято в полон. Про деталі бою історики дізналися від місцевого селянина лише в 1990–их. За його свідченнями, енкаведисти глумилися над мертвим тілом Омеляна Грабця, а потім кинули його на купу гною. Опісля вони перевезли його в Літин. Там тіло українського мученика таємно закопали в землю в невідомому місці. Місце поховання командира повстанців Вінниччини Омеляна Грабця досі не встановлено.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 {{Шаблон:Формуляр
 |стать=чоловік
 |джерела відомостей=вікіпедія, сайт УІНП
 }}
 [[Категорія:Відкритий список]]
 ==Біографія==