Гребенчук Іоїль Маркіянович (1888) - Історія редагувань

Hitori в 15:00, 3 жовтня 2018

2018-10-03T15:00:07Z

Показати зміни

Hitori в 19:09, 6 вересня 2018

2018-09-06T19:09:05Z

Hitori в 16:54, 7 серпня 2017

2017-08-07T16:54:43Z

Hitori в 19:50, 15 січня 2017

2017-01-15T19:50:17Z

Hitori: /* Біографія */

2016-11-17T07:02:03Z

‎Біографія

Показати зміни

Hitori в 06:51, 12 листопада 2016

2016-11-12T06:51:02Z

Hitori: /* Біографія */

2016-11-12T06:50:38Z

‎Біографія

Hitori: /* Біографія */

2016-11-11T15:35:56Z

‎Біографія

СеменШешенин в 10:37, 10 листопада 2016

2016-11-10T10:37:35Z

СеменШешенин в 10:12, 10 листопада 2016

2016-11-10T10:12:27Z

@@ Рядок 42: / Рядок 42: @@
 ==Біографія==
 Іоїль Маркіянович Гребенчук народився 1 листопада (за старим стилем – 18 жовтня) 1888 року в с. Оробії (Горобії) Лубенського повіту Полтавської губернії. Українець. Батьки – «державні селяни» Маркіян Пилипович та Парасковія Петрівна – до революції 1917 року мали 19-20 гектарів землі. За спогадами Іоїля Маркіяновича, родина складалася з 8 чоловік: батьки, дві доньки, четверо синів. У церковних книгах зафіксовані факти народження і охрещення його братів і сестер (дати за старим стилем): Івана (нар. 19 серпня, охрещений 20 серпня 1883 р.; мав дружину Наталію Тихонівну, 14 грудня 1915 року в них народився син Микола), Олени (нар. і охрещена 16 травня 1886 р.), Якова (нар. і охрещений 22 жовтня 1892 р.), [[Гребенчук Пимен Маркіянович (1895)|Пимена]] (нар. і охрещений 27 серпня 1895 р., мешкав в Архангельську, був засуджений у 1931 р. до 5 років таборів). За переказами, в родині також була сестра Мелашка (Меланія); в метриках її ім’я не згадане. За спогадами нащадків, родина була вчительською (зокрема, Маркіян Гребенчук був шкільним інспектором). Прізвище роду могло бути записане як «Гребенюк», «Гребинюк», «Гребінчук».
@@ Рядок 78: / Рядок 80: @@
 Олена Гребенчук згадувала, що її матір з остраху дві доби палила в печі разом з фотографіями бібліотеку, яка була неоціненною: книги передавалися з покоління в покоління. Книжки займали три скрині.
 За свідченнями рідних Іоїля Маркіяновича, він був непересічною особистістю: його передбачливість межувала з пророчим даром. Так, коли у домівці Ганни Антонівни з’явився телевізор, вона згадала дивні слова свого чоловіка, сказані їй за кілька десятиліть до того: «Незабаром настане час, коли ти за допомогою спеціального пристрою бачитимеш цілий світ, не виходячи з кімнати».
@@ Рядок 88: / Рядок 92: @@
 До своїх останніх днів дружина та діти Іоїля Гребенчука (Ганна Антонівна померла у 1988 році, Анатолій Іоїльович – у 1990-х роках, Олена Іоїлівна – у 2002 році) не мали правдивої інформації про його долю. Віднайти її вдалося тільки пізнішим нащадкам. Доки діти були малими, Ганна Антонівна казала їм, що їхній батько загинув на війні. Згодом вона розповідала доньці: «Твого батька, дитино, забрали за те, що він був справедливий і не боявся на колгоспних зборах сказати у вічі правлінню, як вони кривдять людей, обкрадають їх, продають і розтягують колгоспне добро».
 У 2007 році Іоїль Гребенчук згадувався як такий, чиє місце поховання було невідоме. Втім, за 5 років до цього вийшов третій том праці М. Роженка «Сосни Биківні свідчать…», де згадується, що він разом з іншими фігурантами «справи березанських вчителів» був розстріляний якимось Воробйовим і знайшов останню домівку на місці масового поховання жертв НКВС у Биківнянському лісі під Києвом. За даними дослідника Віктора Жадька, він міг бути страчений у Київському обласному управлінні НКВС (наразі приміщення Українського інституту національної пам’яті) на вулиці Липській, 16, або в «будинку Мехліса» неподалік Жовтневого палацу (наразі – Міжнародний центр культури і мистецтв).
@@ Рядок 96: / Рядок 102: @@
 У 1956 році дружина і діти репресованого освітянина зверталися до голови президії Верховної Ради СРСР Климента Ворошилова та інших компетентних органів з проханням надати інформацію про долю чоловіка і батька. Тим часом в обліково-архівному відділі Управління комітету державної безпеки по Київській області встановлювалися дані щодо нього. 18 квітня 1956 року в УКДБ УРСР, вивчивши матеріали справи Іоїля Гребенчука, встановили факти його арешту і розстрілу. При цьому було взято до уваги вказівку КДБ №108сс від 24.08.1955 р., згідно з якою на запити громадян про долю розстріляних родичів органи КДБ мали повідомляти усно, що вони засуджені до 10 років виправно-трудових таборів і померли у місцях позбавлення волі, а під час розв’язання майнових та інших правових суперечок – реєструвати у РАЦСах факт смерті для подальшої видачі родичам свідоцтв встановленого зразка . При цьому дата смерті розстріляного визначалася органами КДБ довільно, в межах 10 років від дня арешту, а причина смерті вказувалася вигадана. Такі свідоцтва були видані сотням тисяч громадян. Відтак родині Іоїля Гребенчука усно повідомили, що він був засуджений до 10 років ув’язнення і помер від тромбофлебіту 22 серпня 1942 року в місцях позбавлення волі. Відповідні позначки згідно з таємними розпорядженнями було зроблено в облікових картках.
 У 1958 році родина Іоїля Гребенчука отримала довідку про перегляд його справи президією Київського обласного суду. Майже за двадцять років після виконання смертної кари, згідно з рішенням від 13 лютого 1958 року присуд було скасовано, а кримінальне провадження припинене через недоведеність звинувачень. Відтак Іоїль Гребенчук був реабілітований.
-Наприкінці травня 1958 року на підставі звернення Ганни Гребенчук в обліково-архівному відділі КДБ по Київській області було прийнято рішення про видачу їй зареєстрованого у РАЦСі Березанського районного виконкому зфальшованого свідоцтва про смерть її чоловіка. Відповідне клопотання отримав і задовольнив Березанський РАЦС. Проте цього документу родина не отримала.
+Наприкінці травня 1958 року на підставі звернення Ганни Гребенчук в обліково-архівному відділі КДБ по Київській області було прийнято рішення про видачу їй зареєстрованого у РАЦСі Березанського районного виконкому зфальшованого свідоцтва про смерть її чоловіка. Відповідне клопотання отримав і задовольнив Березанський РАЦС.
 Крапку в історії непересічної особистості Іоїля Гребенчука не поставлено, і дослідження багатьох фактів його життя – ще попереду.

@@ Рядок 33: / Рядок 33: @@
 |статус=Змінено користувачем
 }}
 [[Категорія:Фотографии]]
 [[Категорія:Створено користувачем]]
@@ Рядок 38: / Рядок 39: @@
 [[Категорія:Фотографії]]
 [[Категорія:Документи]]
+[[Категорія:Фотографії‏‎]]
 ==Біографія==
@@ Рядок 58: / Рядок 59: @@
 Судячи з даних метричної книги Івано-Богословської православної церкви села Горобії, рід Іоїля Гребенчука був не лише козацьким, а й військовим. Його дід, Пилип Родіонович, у записах зазначений як кантоніст, відповідно Маркіян Пилипович був записаний «солдатським сином». Хрещеним батьком Пимена Гребенчука (1895 р.н.) був записаний запасний феєрверкер Євсевій Пилипович Гребенчук – вочевидь, брат Маркіяна Пилиповича (хрещена матір – козачка Парасковія Пилипівна, дружина Артемія Кондратенка). Загалом же кумами роду Гребенчуків були переважно військові, козаки та дворяни. Так, Івана, Олену та Якова Гребенчуків до хреста тримав козак Савелій (Сава) Єлисейович Журман; хрещеними матерями відповідно були козачки Наталія Пилипівна Василенко та дружина Захарія Гребенчука Марина (Мар’яна) Трохимівна. Хрещеними батьками Іоїля Гребенчука були козак Сильвестр Пилипович Рибка та Наталія Василенко. Хрещеними батьками Маркіяна Гребенчука, який народився 24 жовтня (за старим стилем) 1863 року, записані відставний солдат Климентій Михайлович Балицький та козачка Тетяна Андріївна Михайленко. А вже його онука, Миколу Івановича, який народився 14 грудня 1915 року, охрестили дворянин Петро Олексійович Мельник та дружина дворянина Ганна Корниліївна Букшована. Отже, цілком правдивими можуть бути родинні перекази про те, що Гребенчуки походили зі збіднілих дворян.
-Нащадки роду Гребенчуків, що пережили сталінське лихоліття, – Яків і Меланія Гребенчуки та Олексій Сидоренко (син Олени Гребенчук-старшої), – змогли зібратись разом лише у 1972 році. Зокрема, Яків Гребенчук, змушений свого часу з міркувань безпеки переселитись до Ростовської області, де мешкали родичі дружини, згадував, що їхні батьки мали чималий маєток із садом, вчителювали, своїм коштом навчали бажаючих дітей. За його словами, в юнацькому віці його брат Іоїль навчався у кадетському училищі в Санкт-Петербурзі і давав військову присягу особисто цареві Миколі ІІ. Втім, Яків Маркіянович втішався тим, що дворянське походження родини довести неможливо. За спогадами рідних, за фахом Іоїль Гребенчук був фізиком-математиком, зокрема викладав ці предмети за своїм останнім місцем роботи – у Хмельовицькій школі на Київщині. Був прогресивною на свій час людиною, мав фотоапарат, радіоприймач, велосипед – речі, зазвичай селянам його часу не доступні і ними не використовувані. На початку 1930-х років Ганну Петриченко, яка стала його другою дружиною, він фактично викрав від чоловіка - червоного комісара, який пиячив і ставився до дружини негідно. Ганна Антонівна стала рано сиротою, брати випровадили її і вона ходила по наймах до одруження; була неписьменною. Свого часу вона розповідала, як Іоїль Маркіянович вчив її готувати страви, типів і способів приготування яких на селі не знали, а також згадувала військову поставу й ходу чоловіка, що в поєднанні з високим зростом справляла впливове враження. З собою він вивіз свою доньку від першого шлюбу Майю, яка через хворобу померла в 5-річному віці. У другому шлюбі в нього народилася донька, яка на честь його сестри була названа Оленою і померла немовлям; це ж ім’я він дасть своїй іншій доньці, яка народиться за 3 тижні до його арешту і яку розлучать з батьком навіки.
+липня 1931 року в Архангельську був заарештований Пимен Гребенчук, який працював перебиральником дощок. 30 серпня того ж року Трійка ПП ОДПУ Північного Краю засудила його до позбавлення волі на 5 років; подальша доля невідома (дата реабілітаціi - 26 вересня 1989 року). Нащадки роду Гребенчуків, що пережили сталінське лихоліття, – Яків і Меланія Гребенчуки та Олексій Сидоренко (син Олени Гребенчук-старшої), – змогли зібратись разом лише у 1972 році. Яків Гребенчук, як і його старший брат, також брав участь у подіях I світової війни у складі 436 Полтавської дружини, влітку 1915 року був доправлений з Москви на лікування анемії до Казанської міської лікарні №14. Свого часу він був змушений з міркувань безпеки переселитись до Ростовської області, де мешкали родичі дружини. За його спогадами, батьки мали чималий маєток із садом, вчителювали, своїм коштом навчали бажаючих дітей. У юнацькому віці його брат Іоїль навчався у кадетському училищі в Санкт-Петербурзі і давав військову присягу особисто цареві Миколі ІІ. Втім, Яків Маркіянович втішався тим, що дворянське походження родини довести неможливо. За спогадами рідних, за фахом Іоїль Гребенчук був фізиком-математиком, зокрема викладав ці предмети за своїм останнім місцем роботи – у Хмельовицькій школі на Київщині. Був прогресивною на свій час людиною, мав фотоапарат, радіоприймач, велосипед – речі, зазвичай селянам його часу не доступні і ними не використовувані. На початку 1930-х років Ганну Петриченко, яка стала його другою дружиною, він фактично викрав від чоловіка - червоного комісара, який пиячив і ставився до дружини негідно. Ганна Антонівна стала рано сиротою, брати випровадили її і вона ходила по наймах до одруження; була неписьменною. Свого часу вона розповідала, як Іоїль Маркіянович вчив її готувати страви, типів і способів приготування яких на селі не знали, а також згадувала військову поставу й ходу чоловіка, що в поєднанні з високим зростом справляла впливове враження. З собою він вивіз свою доньку від першого шлюбу Майю, яка через хворобу померла в 5-річному віці. У другому шлюбі в нього народилася донька, яка на честь його сестри була названа Оленою і померла немовлям; це ж ім’я він дасть своїй іншій доньці, яка народиться за 3 тижні до його арешту і яку розлучать з батьком навіки.
 Потрапивши у хвилю репресій проти освітян, яка прокотилася Київщиною, 17 березня 1938 року (в архівній справі деінде помилково вказаний лютий місяць) Іоїль Гребенчук був заарештований Переяславською оперативною слідчою групою Березанського РВ НКВС за статтями 54-10 та 54-11 Кримінального Кодексу УРСР («антирадянська пропаганда і агітація» та «участь у контрреволюційних організаціях»). Обшук і арешт відбулися у день видачі ордеру на них. Під час обшуку були вилучені облігації на суму 905 рублів, альбом з фотокартками, членські книжки мисливського товариства, курортна книжка, а також патронташ і 127 набоїв. Пізніше на допитах Іоїль Гребенчук свідчитиме про наявність в нього мисливської рушниці, забраної напередодні обшуку дільничним інспектором. У 1950-х роках син репресованого освітянина Анатолій клопотатиме про повернення батькової рушниці марки «Зауер – три кільця» або відшкодування її вартості; за спогадами, вона була оздоблена коштовним камінням і зберігалася в шматі оксамиту. Рідні розповідали, що під час обшуку також було забрано чимало золотих прикрас, які Іоїль Маркіянович купував у Києві для дружини Ганни. У якості запобіжного заходу затриманому було обрано утримання під вартою в Переяславському арештантському будинку, згодом – у київській в’язниці з зарахуванням за Березанським РВ НКВС до завершення слідства.

@@ Рядок 33: / Рядок 33: @@
 |статус=Змінено користувачем
 }}
 [[Категорія:Створено користувачем]]
 [[Категорія:Відкритий список]]
@@ Рядок 73: / Рядок 74: @@
 [[Файл:Гребенчук І М розстріл.jpg|міні|Довідка про виконння смертного вироку над Іоїлем Гребенчуком]]
--річна Ганна Гребенчук залишилась удовою, а її п’ятирічний син Анатолій та донечка Олена, якій на момент арешту батька було лише три тижні від народження, – сиротами. Після арешту Іоїля Маркіяновича його родичі відмовилися від його дружини та дітей. Сталінську чорну ніч вони пережили не лише у скруті та злиднях, а і з тавром «родини ворога народу». Ганну Антонівну з двома маленькими дітьми вигнали з помешкання, яке було власністю школи, після чого родина була змушена жити в неопалюваній дірявій хижці з очерету. До того ж, на початку війни удова дивом уникла розстрілу з боку місцевих комуністів, які боялися що вона з помсти викаже їх німцям. Як від комуністів, так і згодом від німців, що могли забрати на примусові роботи до Німеччини, жінка була змушена переховуватися стародавнім козацьким способом: в озері, з очеретиною в роті. Після цього її здоров’я зазнало непоправної шкоди.
+-річна Ганна Гребенчук залишилась удовою, а її п’ятирічний син Анатолій та донечка Олена, якій на момент арешту батька було лише три тижні від народження, – сиротами. Після арешту Іоїля Маркіяновича його родичі відмовилися від його дружини та дітей. Сталінську чорну ніч вони пережили не лише у скруті та злиднях, а і з тавром «родини ворога народу». Ганну Антонівну з двома маленькими дітьми вигнали з помешкання, яке було власністю школи, після чого родина була змушена жити в неопалюваній дірявій хижці з очерету. До того ж, на початку війни удова дивом уникла розстрілу з боку місцевих комуністів, які боялися що вона з помсти викаже їх німцям. Як від комуністів, так і згодом від німців, що могли забрати на примусові роботи до Німеччини, жінка була змушена переховуватися в холодній озерній воді. Після цього її здоров’я зазнало непоправної шкоди.
 Олена Гребенчук згадувала, що її матір з остраху дві доби палила в печі разом з фотографіями бібліотеку, яка була неоціненною: книги передавалися з покоління в покоління. Книжки займали три скрині.

@@ Рядок 16: / Рядок 16: @@
 |розстріл=10.04.1938
 |місце смерті=м. Київ
-|місце поховання=Биківнянські могили (Київ)
+|місце поховання=Биківнянський ліс (Київ)
 |архівна справа=ЦДАГО, справа № 46052 («Ніцкевич, Гребенчук та інші»)
 |джерела відомостей=ЦДАГО, справа № 46052
@@ Рядок 31: / Рядок 31: @@
 |реабілітуючий орган 1=Київський обласний суд
 |підстави реабілітації 1=Подання прокурора Київської області
-|статус=Нормальний
+|статус=Змінено користувачем
 }}
 [[Категорія:Створено користувачем]]

@@ Рядок 41: / Рядок 41: @@
 ==Біографія==
-Іоїль Маркіянович Гребенчук народився 1 листопада (за старим стилем – 18 жовтня) 1888 року в с. Оробії (Горобії) Лубенського повіту Полтавської губернії. Українець. Батьки – «державні селяни» Маркіян Пилипович та Парасковія Петрівна – до революції 1917 року мали 19-20 гектарів землі. За спогадами Іоїля Маркіяновича, родина складалася з 8 чоловік: батьки, дві доньки, четверо синів. У церковних книгах зафіксовані факти народження і охрещення його братів і сестер (дати за старим стилем): Івана (нар. 19 серпня, охрещений 20 серпня 1883 р.; мав дружину Наталію Тихонівну, 14 грудня 1915 року в них народився син Микола), Олени (нар. і охрещена 16 травня 1886 р.), Якова (нар. і охрещений 22 жовтня 1892 р.), [[Гребенчук Пимен Маркіянович (1895)|Пимена]] (нар. і охрещений 27 серпня 1895 р.). За переказами, в родині також була сестра Мелашка (Меланія); в метриках її ім’я не згадане. Прізвище роду могло бути записане як «Гребенюк», «Гребинюк», «Гребінчук».
+Іоїль Маркіянович Гребенчук народився 1 листопада (за старим стилем – 18 жовтня) 1888 року в с. Оробії (Горобії) Лубенського повіту Полтавської губернії. Українець. Батьки – «державні селяни» Маркіян Пилипович та Парасковія Петрівна – до революції 1917 року мали 19-20 гектарів землі. За спогадами Іоїля Маркіяновича, родина складалася з 8 чоловік: батьки, дві доньки, четверо синів. У церковних книгах зафіксовані факти народження і охрещення його братів і сестер (дати за старим стилем): Івана (нар. 19 серпня, охрещений 20 серпня 1883 р.; мав дружину Наталію Тихонівну, 14 грудня 1915 року в них народився син Микола), Олени (нар. і охрещена 16 травня 1886 р.), Якова (нар. і охрещений 22 жовтня 1892 р.), [[Гребенчук Пимен Маркіянович (1895)|Пимена]] (нар. і охрещений 27 серпня 1895 р., мешкав в Архангельську, був засуджений у 1931 р. до 5 років таборів). За переказами, в родині також була сестра Мелашка (Меланія); в метриках її ім’я не згадане. Прізвище роду могло бути записане як «Гребенюк», «Гребинюк», «Гребінчук».
 В 1902 році скінчив чотирирічну церковну школу, самотужки навчався екстерном, готуючись на звання вчителя церковної школи. Іспит склав у 1910 році.