Колесник Каленик Павлович (1887) - Історія редагувань

Заіка Віталій в 09:57, 2 листопада 2017

2017-11-02T09:57:48Z

Ігорко в 12:13, 6 вересня 2017

2017-09-06T12:13:32Z

Показати зміни

Ігорко в 12:00, 6 вересня 2017

2017-09-06T12:00:00Z

Ігорко в 11:59, 6 вересня 2017

2017-09-06T11:59:28Z

Ігорко в 11:58, 6 вересня 2017

2017-09-06T11:58:45Z

Показати зміни

Заіка Віталій в 11:47, 11 серпня 2017

2017-08-11T11:47:55Z

Заіка Віталій в 11:28, 11 серпня 2017

2017-08-11T11:28:29Z

Заіка Віталій в 11:06, 11 серпня 2017

2017-08-11T11:06:32Z

Заіка Віталій в 13:11, 10 серпня 2017

2017-08-10T13:11:06Z

Заіка Віталій в 12:38, 10 серпня 2017

2017-08-10T12:38:56Z

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 |дата народження=1887
 |варіанти ПІБ=Колесник, Колісник
-|місце народження=Полтавська губернія, Гадяцький повіт, с. Бобрик
+|місце народження=Полтавська губернія, Гадяцький повіт, Бобрицька волость, с. Бобрик
 |стать=чоловік
 |національність=українець
@@ Рядок 14: / Рядок 14: @@
 |дата смерті=01.12.1949
 |місце смерті=Тобольська тюрма № 3 УМВС Тюменської області
 |архівна справа=№ 7327
 |джерела відомостей=Архів Управління СБУ в Полтавській області

@@ Рядок 116: / Рядок 116: @@
 Ставлення “революціонерів” до фронтовиків було неоднозначне, про що  свідчить наступний випадок. Якось після жовтневого перевороту 1917 р. в вагоні 2 класу по дорозі в Козлов їхав капітан Олександр Васильович Фріде (розстріляний в подальшому більшовиками), фронтовик, відважний гренадер 3-го гренадерського Перновського полку, який як і 1 ГАБ входив до складу 1-ої Гренадерської дивізії. Поряд сидів член Ради солдатських та робочих депутатів, якийсь робочий, який казав: “Все, – говорить, йде у нас добре, і народ доброзичливо віднісся до перевороту, тільки проклята офіцерня сильно гальмує справу”. Тут трапилося щось несподіване для “депутата”: розвернувся наш капітан і такий вліпив йому ляпас, що той так і відкинувся на спинку дивана. “Як смієш, ти, каналія, говорити “проклята офіцерня”, коли всі ми вже пролили кров за Батьківщину, а тисячі лежать в могилах? А ти-то воював? Мабуть весь час в тилу тинявся!” “Депутат” був дуже вражений цим ляпасом, але, бачачи, що зі сторони оточуючих його офіцерів співчуття він не зустріне, почав вибачатися: “пробачте, пан офіцер, не подумавши сказав”. – “А ти подумай, а потім і говори!” відповів гренадер.
- Як фронтовий офіцер, Георгіївський кавалер К.П. КОЛЕСНИК вдома був зустрінутий з повагою та пошаною. Йому було що розповісти та про що розказати, він багато бачив та багато пережив в своєму житті, а як свідчення цього на гімнастерці виблискував срібний “Єгорій”, як називали тоді Георгіївський хрест прості солдати. Майже 4 роки в окопах на передовій змінили його фізично та психологічно. То вже не був молодий юнак, який шукав як себе проявити, він залишився в минулому. Перед односельцями постав зрілий мужній чоловік, з впевненим поглядом своїх немигаючих сірих очей. Начебто щось гротескне вгадувалося в його широкому обличчі, а постать видавала людину, котра багато пережила в своєму 30-літньому віці. А головне – це була впевненість,  упевненість в своїй рішучості, коли він широкими кроками міряв землю предків, землю рідної Полтавщини, ногами обутими в військові хромові чоботи, роздивляючись зміни, що сталися в рідному селі за довгі роки війни, коли він був далеко звідси…
+Як фронтовий офіцер, Георгіївський авалер К.П. КОЛЕСНИК вдома був зустрінутий з повагою та пошаною. Йому було що розповісти та про що розказати, він багато бачив та багато пережив в своєму житті, а як свідчення цього на гімнастерці виблискував срібний “Єгорій”, як називали тоді Георгіївський хрест прості солдати. Майже 4 роки в окопах на передовій змінили його фізично та психологічно. То вже не був молодий юнак, який шукав як себе проявити, він залишився в минулому. Перед односельцями постав зрілий мужній чоловік, з впевненим поглядом своїх немигаючих сірих очей. Начебто щось гротескне вгадувалося в його широкому обличчі, а постать видавала людину, котра багато пережила в своєму 30-літньому віці. А головне – це була впевненість,  упевненість в своїй рішучості, коли він широкими кроками міряв землю предків, землю рідної Полтавщини, ногами обутими в військові хромові чоботи, роздивляючись зміни, що сталися в рідному селі за довгі роки війни, коли він був далеко звідси…
 Село змінилося, багато земляків не повернулося живими, а інші прийшли покалічені шрапнеллю та посічені шаблями, з відірваними руками чи навіть без ніг. Відбулася революція, змінилася влада. Що буде далі? Чого чекати? Навіщо взагалі було проливати кров за державу, котрої вже не існує? І тут його осінила думка, на давньому сільському цвинтарі біля могили матері, вклоняючись її праху, Каленик пообіцяв – “тут лежать мої пращури, тут їхня земля, земля, котру вони передали мені, на котрій зростають мої діти і тепер моєю метою стане захищати її…”.

@@ Рядок 166: / Рядок 166: @@
 Поспішний відступ Червоної армії мав трагічні наслідки для тисяч політичних в’язнів у тюрмах Правобережної України. Не в змозі вчасно евакуювати їх, протягом тижня, з 22 по 29 червня 1941 р., НКВС провів масове винищення всіх в’язнів без огляду на те, які звинувачення проти них висувалися. Невідомо яким чином К.П. КОЛЕСНИКУ вдалося залишитися живим. Але в 1941 р. він повертається живим до рідного села Бобрик та працює звичайним городником. Адже місцеві колгоспи збереглися, але стали називатись “Громадськими дворами”. У постанові німецького імперського уряду від 15 лютого 1942 року та виданому на її виконання наказі рейхсміністра А. Розенберга колгоспний лад на Україні скасовувався, і на базі колишніх колгоспів створювались громадські двори та замість ланок створювалися “десятидвірки”. Як і в колгоспі, люди були зобов’язані ходити на роботу та обробляти землю, яка їх годувала.
- “Влада, історики, письменники та публіцисти в післявоєнні роки немало потрудились, аби огульно облити гряззю всіх, хто волею долі опинився на окупованій території …” – пише Ф.Т. Моргун . “Радянською цензурою ця тема була закрита. Засоби масової інформації в післявоєнні роки, до самої хрущовської відлиги в кінці п’ятдесятих років, писали тільки про зрадників-старост (хоча більшість з них були людьми порядними …), поліцаїв, чорнили всіх, хто не за своєю виною опинився під окупацією. А життя багатьох мільйонів людей в ті страшні роки до сих пір об’єктивно не описане і не розказане ”.
+“Влада, історики, письменники та публіцисти в післявоєнні роки немало потрудились, аби огульно облити гряззю всіх, хто волею долі опинився на окупованій території …” – пише Ф.Т. Моргун . “Радянською цензурою ця тема була закрита. Засоби масової інформації в післявоєнні роки, до самої хрущовської відлиги в кінці п’ятдесятих років, писали тільки про зрадників-старост (хоча більшість з них були людьми порядними …), поліцаїв, чорнили всіх, хто не за своєю виною опинився під окупацією. А життя багатьох мільйонів людей в ті страшні роки до сих пір об’єктивно не описане і не розказане ”.
 На захопленій території України нацистами було утворено декілька територіальних об'єднань. Територія Гадяцького району адміністративно входила в межі рейхскомісаріату «Україна», утвореного згідно декрету від 20 серпня 1941 року, у межах якого було встановлено чотирьохступеневий адміністративно-територіальний поділ.

@@ Рядок 47: / Рядок 47: @@
 File:Гетьман Павло Скоропадський в 1918 році.jpg
 File:Однострій вояків часів Гетьманату Павла Скоропадського 1918 року.JPG
 File:Наступ Директорії С. Петлюри на Українську державу Скоропадського в грудні 1918 р.jpg
 File:P1060046.jpg

@@ Рядок 46: / Рядок 46: @@
 File:Георгиевский крест 4-й степени без колодки.jpg
 File:Гетьман Павло Скоропадський в 1918 році.jpg
 File:Наступ Директорії С. Петлюри на Українську державу Скоропадського в грудні 1918 р.jpg
 File:P1060046.jpg

@@ Рядок 8: / Рядок 8: @@
 |громадянство (підданство)=Російська імперія, СРСР
 |соціальне походження=з селян-бідняків
-|освіта=4 класи
+|освіта=4 класи Покровської церковно-приходської школи с. Бобрик
 |професія / місце роботи=староста / с. Бобрик Гадяцький район Полтавська область
 |місце проживання=Полтавська область, Гадяцький район, с. Бобрик

@@ Рядок 45: / Рядок 45: @@
 File:Медаль 300-лет-Дому-Романовых.jpg
 File:Георгиевский крест 4-й степени без колодки.jpg
 File:P1060046.jpg
 File:P1060051.JPG

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 <gallery>
 File:Герб Гадяцького району Полтавської області.jpg
 File:Родове гніздо поміщиків Масюків в с. Бобрик.jpg
 File:P1050271.jpg