Ігорко в 03:49, 8 червня 2018

2018-06-08T03:49:02Z

Ігорко в 03:35, 8 червня 2018

2018-06-08T03:35:10Z

Ігорко: Створена сторінка: {{Шаблон:Формуляр |світлина=IrynaSenyk.jpg |дата народження=08.06.1926 |стать=жінка |джерела відомос...

2018-06-08T03:29:32Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Формуляр |світлина=IrynaSenyk.jpg |дата народження=08.06.1926 |стать=жінка |джерела відомос...

Нова сторінка

{{Шаблон:Формуляр
|світлина=IrynaSenyk.jpg
|дата народження=08.06.1926
|стать=жінка
|джерела відомостей=вікіпедія, сайт УІНП
}}

[[Категорія:Фотографії‏‎]]
[[Категорія:Відкритий список]]

==Біографія==

← Попередня версія		Версія за 03:35, 8 червня 2018
Рядок 9:		Рядок 9:
	[[Категорія:Відкритий список]]		[[Категорія:Відкритий список]]

		+	==Біографія==
		+	Сеник Ірина Михайлівна народилася 8 червня 1926 року у Львові в родині колишнього січового стрільця Михайла та Марії Сеників.
		+
		+	Навчалася у народній «Рідній Школі» ім. Короля Данила, приватній дівочій гімназії Іллі та Іванни Кокорудзів (Українське педагогічне товариство).
		+
		+	З 1939 року — член Юнацтва Організації Українських Націоналістів, з 1941 року стала повним членом ОУН. Працювала в крайовому відділі пропаганди, в митрополичій консисторії під керівництвом Андрея Шептицького.
		+
		+	У 1944 році вступила на факультет іноземних мов (англійська філологія) Львівського університету.
		+
		+	Після німецько-радянської війни, у 1945 році, потрапляє до тюрми на Лонцького. За звинуваченням у зв'язках з УПА засуджена у 1946 році на 10 років концтаборів у Сибіру («Озерлаг», «Ангарлаг» Іркутської області) та довічне заслання. Попри всі табірні заборони продовжувала поетичний шлях, розпочатий ще у 9-річному віці, — писала потайки на клаптиках паперу. Рятувалась від табірної атмосфери вишиванням на шматочках полотна мініатюр на релігійну тематику: українські церкви, знамена, іконки, цитати пророків. Вийшла з табору у 1956 році з другою групою інвалідності.
		+
		+	І знову неволя — заслання в сибірському Анжеро-Судженську, Кемеровської області. Там заочно, з відзнакою, закінчила медсестринські курси. У 1968 році закінчився термін заслання.
		+
		+	Після заслання Ірина Сеник приїздить до Івано-Франківська — повернення «репресованої» до Львова було неможливим. Недовгий час працювала медсестрою з ув'язненими у туберкульозній лікарні.
		+
		+	Знайомиться з В'ячеславом Чорноволом, Валентином Морозом та іншими діячами руху опору проти русифікації та національної дискримінації українського народу; допомагає у поширенні самвидаву. У грудні 1969 року підписала заяву 16-х колишніх політв'язнів «Знову камерні справи?» на ім'я Голови Президії Верховної ради УРСР, яка спрямовувалась проти практики засудження в ув'язненні. Заява публікувалась в «Українському віснику» № 1 за 1970 рік, транслювалась радіо «Свобода».
		+
		+	Черговий арешт відбувається у 1972 році. Вирок суду — 6 років ув'язнення та 5 років заслання. Ув'язнення відбувала разом з Катериною Зарицькою, Іриною Калинець, Ніною Строкатою-Караванською, Надією Світличною, Оксаною Попович, Стефанією Шабатурою в одному з таборів «Дублагу» (ЖХ-385/3 в с. Барашево Теньгушовського району, Мордовія).
		+
		+	У 1978 році етапована на п'ятирічне заслання. Після місячного етапу доставлена до м. Уш-Тобе Талди-Курганської області, Казахстан. Будучи у засланні, у 1979 році стала членом Української Гельсінської групи. У тому ж році члени УГГ Оксана Мешко, Ніна Строката та Ірина Сеник оприлюднили документ «Ляментація» — про фабрикування кримінальних справ проти дисидентів, про численні факти «ескалації державного терору і наклепів проти учасників правозахисного руху в Україні». Звільнилась у 1983 році з забороною працювати за фахом.

−	~~==Біографія==~~	+	Після звільнення повернулась в Україну та поселилась у Бориславі. У 1983 році одружилась з колишнім політичним в'язнем Василем Дейком.
		+
		+	У 1990 році брала участь у створенні націоналістичної партії «Державна самостійність України».
		+
		+	У 1991 році повністю реабілітована.
		+
		+	Була головою місцевого відділення Союзу Українок, членом Ліґи Українських жінок, головою Бориславської міської організації Конгресу українських націоналістів.
		+
		+	Останні роки життя була прикута до ліжка. Померла Ірина Сеник 25 жовтня 2009 року. Спочила 27 жовтня у відділі Дисидентів на Личаківському цвинтарі у Львові.
		+
		+	За вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність 26 листопада 2005 року нагороджена Орденом княгині Ольги III ступеня.
		+
		+	За громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ої річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод 8 листопада 2006 року нагороджена Орденом «За мужність» I ступеня.
		+
		+	Заслужений майстер народної творчості України, почесна громадянка Борислава і Львова.

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 |світлина=IrynaSenyk.jpg
 |дата народження=08.06.1926
 |стать=жінка
 |джерела відомостей=вікіпедія, сайт УІНП
 }}

Сеник Ірина Михайлівна (1926) - Історія редагувань

Ігорко в 03:49, 8 червня 2018

Ігорко в 03:35, 8 червня 2018

Ігорко: Створена сторінка: {{Шаблон:Формуляр |світлина=IrynaSenyk.jpg |дата народження=08.06.1926 |стать=жінка |джерела відомос...