Степанів Олена Іванівна (1892) - Історія редагувань

Ігорко в 12:02, 6 грудня 2017

2017-12-06T12:02:42Z

Ігорко в 12:02, 6 грудня 2017

2017-12-06T12:02:25Z

Ігорко: /* Біографія */

2017-12-06T12:01:17Z

‎Біографія

Ігорко в 11:53, 6 грудня 2017

2017-12-06T11:53:53Z

Ігорко: Створена сторінка: {{Шаблон:Формуляр |світлина=Олена Степанів.jpg |підпис до світлини=Олена Степанів |дата на...

2017-12-06T11:39:34Z

Створена сторінка: {{Шаблон:Формуляр |світлина=Олена Степанів.jpg |підпис до світлини=Олена Степанів |дата на...

Нова сторінка

{{Шаблон:Формуляр
|світлина=Олена Степанів.jpg
|підпис до світлини=Олена Степанів
|дата народження=07.12.1892
|варіанти ПІБ=Олена Степанівна
|місце народження=с. Вишнівчик, Перемишлянський повіт (нині - Перемишлянський район), Львівська область
|стать=жінка
|національність=українка
|соціальне походження=священнича сім'я
|освіта=філософський факультет Львівського університету, Віденський університет
|професія / місце роботи=доцент Львівського університету
|місце проживання=Львів
|дата смерті=11.07.1963
|місце смерті=Львів
|місце поховання=Личаківський цвинтар
|джерела відомостей=вікіпедія, сайт УІНП
|дата арешту 1=20.12.1949
|вирок 1=10 років
|місце відбуття 1=Мордовія
|статус=Нормальний
}}

[[Категорія:Фотографії‏‎]]
[[Категорія:Відкритий список]]

==Біографія==

← Попередня версія		Версія за 12:02, 6 грудня 2017
Рядок 39:		Рядок 39:
	Померла 11 липня 1963 року в Львові, похована на Личаківському цвинтарі.		Померла 11 липня 1963 року в Львові, похована на Личаківському цвинтарі.

−	“Величаєте мене героїнею і тому ніяко мені. Не сповнила я досі нічого геройського. Я сповняю лише обов’язок свій... Я з любові до України взяла кріс та пішла у поле фізичною силою бити ворога. От і все”. Олена Степанів.	+	“Величаєте мене героїнею і тому ніяко мені. Не сповнила я досі нічого геройського. Я сповняю лише обов’язок свій... Я з любові до України взяла кріс та пішла у поле фізичною силою бити ворога. От і все”, - Олена Степанів.

← Попередня версія		Версія за 12:02, 6 грудня 2017
Рядок 38:		Рядок 38:

	Померла 11 липня 1963 року в Львові, похована на Личаківському цвинтарі.		Померла 11 липня 1963 року в Львові, похована на Личаківському цвинтарі.
		+
		+	“Величаєте мене героїнею і тому ніяко мені. Не сповнила я досі нічого геройського. Я сповняю лише обов’язок свій... Я з любові до України взяла кріс та пішла у поле фізичною силою бити ворога. От і все”. Олена Степанів.

@@ Рядок 29: / Рядок 29: @@
 З 1910 р. навчалася у семінарії Українського педагогічного товариства (м. Львів). Була членкинею організації «Пласт». 1912 р. вступила до Львівського університету на філософський факультет, студіювала історію та географію. У студентські роки брала активну участь у діяльності товариства «Сокіл» (очолила його першу жіночу чоту у Львові). Закликала жінок брати активну участь у громадському, політичному та військовому житті. Відтоді стає у ряди організації «Січові Стрільці −2». Відзначилася відвагою у боях за гору Маківку (квітень—травень 1915), згодом стала хорунжим. 29 травня 1915 р. під час бою під Лисовичами на Болехівщині потрапила до російського полону. 1915–1917 рр. перебувала як полонена в Ташкенті. Квітень 1917 — повернулася до Галичини.
-Була одним із організаторів Листопадового повстання 1918 р., брала активну участь в українсько-польській війні 1918–1919 років (четар Української Галицької Армії). Референт преси в Державному секретаріаті закордонних справ ЗУНР, пресовий референт Міністерства закордонних справ УНР у Кам'янці-Подільському. 1919 р. з дипломатичною делегацією відбула до Відня. 1920 року вийшла заміж за Романа Дашкевича. Нагороджена срібною медаллю Хоробрості та Військовим хрестом.
+Олена Степанів - перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера. Була одним із організаторів Листопадового повстання 1918 р., брала активну участь в українсько-польській війні 1918–1919 років (четар Української Галицької Армії). Референт преси в Державному секретаріаті закордонних справ ЗУНР, пресовий референт Міністерства закордонних справ УНР у Кам'янці-Подільському. 1919 р. з дипломатичною делегацією відбула до Відня. 1920 року вийшла заміж за Романа Дашкевича. В 1926 році в сім'ї народився Ярослав Дашкевич - в подальшому відомий український історик, археограф, автор понад 1700 наукових та публіцистичних праць, представник школи Михайла Грушевського, в'язень сталінських концтаборів.
-–1921 рр. навчалась у Віденському університеті, захистила докторську дисертацію німецькою мовою «Розподіл і розвиток суспільства в старій Русі до половини XIII ст.», після чого повернулася до Львова. З 1922 р. викладала історію та географію у Львівській гімназії сестер-василіянок та Львівському таємному українському університеті. Член Наукового товариства ім. Т.Шевченка (ініціювала створення його Географічної комісії), товариства «Рідна школа», референт при Ревізійному союзі українських кооперативів; співпрацювала з «Пластом» і УВО. З 1939 р. працювала в установах АН УРСР. З 1945 до арешту 1949 року — доцент Львівського університету, старший науковий співробітник і завідувач сектором економіки Львівського відділу Інституту економіки АН УРСР, науковий співробітник Природничого музею АН УРСР.
+Олена Степанів була нагороджена срібною медаллю Хоробрості та Військовим хрестом. 1919–1921 рр. навчалась у Віденському університеті, захистила докторську дисертацію німецькою мовою «Розподіл і розвиток суспільства в старій Русі до половини XIII ст.», після чого повернулася до Львова. З 1922 р. викладала історію та географію у Львівській гімназії сестер-василіянок та Львівському таємному українському університеті. Член Наукового товариства ім. Т.Шевченка (ініціювала створення його Географічної комісії), товариства «Рідна школа», референт при Ревізійному союзі українських кооперативів; співпрацювала з «Пластом» і УВО. З 1939 р. працювала в установах АН УРСР. З 1945 до арешту 1949 року — доцент Львівського університету, старший науковий співробітник і завідувач сектором економіки Львівського відділу Інституту економіки АН УРСР, науковий співробітник Природничого музею АН УРСР.
 грудня 1949 — арешт і відправлення до мордовських таборів. 1956 — звільнена за станом здоров'я, повернулася до Львова, де прожила до кінця життя. Похована на Личаківському цвинтарі.
@@ Рядок 38: / Рядок 38: @@
 Померла 11 липня 1963 року в Львові, похована на Личаківському цвинтарі.

← Попередня версія		Версія за 11:53, 6 грудня 2017
Рядок 24:		Рядок 24:
	[[Категорія:Відкритий список]]		[[Категорія:Відкритий список]]

		+	==Біографія==
		+	Олена Іванівна Степанів (псевдо — Олена Степанівна) народилася 7 грудня 1892 року в с. Вишнівчик, Перемишлянський повіт (нині - Перемишлянський район), Львівська область в сім'ї священика УГКЦ о. Івана Степаніва та його дружини Марії-Минодори. Була третьою, наймолодшою, дитиною. Батько Олени був добрим душпастирем, ініціював створення читальні товариства «Просвіта» у селі.
		+
		+	З 1910 р. навчалася у семінарії Українського педагогічного товариства (м. Львів). Була членкинею організації «Пласт». 1912 р. вступила до Львівського університету на філософський факультет, студіювала історію та географію. У студентські роки брала активну участь у діяльності товариства «Сокіл» (очолила його першу жіночу чоту у Львові). Закликала жінок брати активну участь у громадському, політичному та військовому житті. Відтоді стає у ряди організації «Січові Стрільці −2». Відзначилася відвагою у боях за гору Маківку (квітень—травень 1915), згодом стала хорунжим. 29 травня 1915 р. під час бою під Лисовичами на Болехівщині потрапила до російського полону. 1915–1917 рр. перебувала як полонена в Ташкенті. Квітень 1917 — повернулася до Галичини.
		+
		+	Була одним із організаторів Листопадового повстання 1918 р., брала активну участь в українсько-польській війні 1918–1919 років (четар Української Галицької Армії). Референт преси в Державному секретаріаті закордонних справ ЗУНР, пресовий референт Міністерства закордонних справ УНР у Кам'янці-Подільському. 1919 р. з дипломатичною делегацією відбула до Відня. 1920 року вийшла заміж за Романа Дашкевича. Нагороджена срібною медаллю Хоробрості та Військовим хрестом.
		+
		+	1919–1921 рр. навчалась у Віденському університеті, захистила докторську дисертацію німецькою мовою «Розподіл і розвиток суспільства в старій Русі до половини XIII ст.», після чого повернулася до Львова. З 1922 р. викладала історію та географію у Львівській гімназії сестер-василіянок та Львівському таємному українському університеті. Член Наукового товариства ім. Т.Шевченка (ініціювала створення його Географічної комісії), товариства «Рідна школа», референт при Ревізійному союзі українських кооперативів; співпрацювала з «Пластом» і УВО. З 1939 р. працювала в установах АН УРСР. З 1945 до арешту 1949 року — доцент Львівського університету, старший науковий співробітник і завідувач сектором економіки Львівського відділу Інституту економіки АН УРСР, науковий співробітник Природничого музею АН УРСР.
		+
		+	20 грудня 1949 — арешт і відправлення до мордовських таборів. 1956 — звільнена за станом здоров'я, повернулася до Львова, де прожила до кінця життя. Похована на Личаківському цвинтарі.
		+
		+	Автор близько 75 праць, в тому числі спогадів «Напередодні великих подій. Власні переживання і думки 1912–1914», «Напередодні великих подій» (1943 р.), довідника «Кооперативи здоров'я» (1930 р.), монографії «Сучасний Львів» (1943 р.), «Трудові резерви Львівщини» (1949 р.) тощо.
		+
		+	Померла 11 липня 1963 року в Львові, похована на Личаківському цвинтарі.

−	~~==Біографія==~~	+	Унікальність Олени СТепанів ) — український історик, географ, громадська та військова діячка; перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні офіцера; четар Української Галицької Армії. Сестра Ананія Степаніва, мати Ярослава Дашкевича. В'язень радянських таборів.