Відмінності між версіями «Лангемак Георгій Ерiхович (1898)»
Ігорко (обговорення • внесок) |
|||
| (Не показано 3 проміжні версії ще одного користувача) | |||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
|стать=чоловік | |стать=чоловік | ||
|освіта=вища | |освіта=вища | ||
| − | |професія / місце роботи= | + | |професія / місце роботи=вчений |
|партійність=ВКП(б) | |партійність=ВКП(б) | ||
|розстріл=11.01.1938 | |розстріл=11.01.1938 | ||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
|звинувачення 1=«шкідництво в області недопущення нових зразків на озброєння» і участь в «антирадянській терористичній організації» | |звинувачення 1=«шкідництво в області недопущення нових зразків на озброєння» і участь в «антирадянській терористичній організації» | ||
|осуд 1=11.01.1938 | |осуд 1=11.01.1938 | ||
| − | |стаття 1=58-7, 58-8 и 58-11 | + | |стаття 1=58-7, 58-8 и 58-11 КК РСФСР |
|вирок 1=розстріл | |вирок 1=розстріл | ||
|дата реабілітаціi 1=19.11.1955 | |дата реабілітаціi 1=19.11.1955 | ||
| Рядок 20: | Рядок 20: | ||
|підстави реабілітації 1=за відсутністю складу злочину | |підстави реабілітації 1=за відсутністю складу злочину | ||
}} | }} | ||
| + | |||
[[Категорія:Створено користувачем]] | [[Категорія:Створено користувачем]] | ||
[[Категорія:Відкритий список]] | [[Категорія:Відкритий список]] | ||
| + | [[Категорія:Фотографії]] | ||
| + | [[Категорія:Фотографії]] | ||
| + | |||
| + | [[ru:Лангемак Георгий Эрихович (1898)]] | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
==Біографія== | ==Біографія== | ||
| + | |||
| + | Військовий інженер, один із головних розробників реактивних снарядів на твердому паливі, що використовувалися в реактивному мінометі, названому в Радянському Союзі «катюшою». Герой Соціалістичної Праці (1991, посмертно). Народився в м. Старобільськ в сім’ї німця та швейцарки за походженням, які викладали іноземні мови. 1916 закінчив 8-класну Єлизаветградську гімназію і вступив на філологічний факультет Петроградського університету. У цьому ж році призваний в армію і направлений на навчання до школи мічманів по Адміралтейству. З березня 1917 продовжив службу в 1-й роті 28-ї батареї 5-го кріпосного батальйону берегової оборони Фінської затоки Балтійського моря на Приморському укріпленні Петра Великого (о-в Руссаре, Фінляндія). До квітня 1918 займав посади: молодшого офіцера, старшого офіцера, в. о. командира батареї. Після розпаду старої російської армії повернувся додому. В серпні 1918 вступив на історико-філологічний факультет Новоросійського університету в Одесі. | ||
| + | |||
| + | У липні 1919 по офіцерській мобілізації призваний на службу в Робітничо-селянський червоний флот і направлений в розпорядження командування берегової оборони Кронштадтської фортеці. Від 31 липня 1919 — помічник командира батальйону 2-го артилерійського дивізіону; з 10 серпня 1919 — командир 1-ї батареї 2-го артилерійського дивізіону; від 16 липня 1920 до 20 травня 1921 — комендант форту «Тотлебен» 2-го артилерійського дивізіону. Під час Кронштадтського повстання 1921 був заарештований повстанцями. З 20 травня до 22 червня 1921 завідував стройовою та навчальною частиною 4-го артилерійського дивізіону. | ||
| + | |||
| + | 14 грудня 1923 — 15 березня 1928 — слухач балістичного відділення артилерійського флоту (від 1 жовтня 1925 — Військово-технічної) академії РСЧА. Під час навчання разом із співробітниками балістичної лабораторії виконував завдання лабораторії М.Тихомирова. | ||
| + | |||
| + | Після закінчення Військово-технічної академії на прохання М.Тихомирова як спеціаліст із внутрішньої балістики направлений на роботу в Газодинамічну лабораторію, де 1930 очолив 1-й сектор (від 1932 — відділ) порохових ракет. Безпосередньо керував розробкою і доводкою реактивних снарядів РС-82 та РС-132. Листувався з К.Ціолковським. 1930—31 — приватний викладач Військово-технічної академії РСЧА. 1930—34 — позаштатний експерт Комітету з винаходів при Раді праці та оборони СРСР. | ||
| + | |||
| + | З вересня 1933 — начальник Ленінградського відділу Реактивного НДІ, керував переїздом ленінградської групи та матеріальної частини в Москву. Від січня 1934 — заступник директора з наукової частини, головний інженер Реактивного НДІ (з 1937 — НДІ-3). Цього ж року направлений (в «рахунок 1000») організовувати промисловість. 1935—37 — голова технічної ради Реактивного НДІ (НДІ-3). Під його керівництвом було розроблено більш як 250 різновидів реактивних снарядів, більшість з яких передано на озброєння РСЧА. | ||
| + | |||
| + | Автор і співавтор 12 винаходів, близько 10 книг і статей, а також 2 перекладів із французької мови. Першим почав вживати термін «космонавтика», розробив систему термінів для реактивної техніки. Військ. інженер 1-го рангу (1936). | ||
| + | |||
| + | 2 листопада 1937 заарештований «як німецький шпигун», 11 січня 1938 на закритому судовому засіданні сесії Верховного суду СРСР засуджений як «ворог народу» до розстрілу і страчений. Похований на кладовищі біля Донського крематорію в м. Москва. | ||
| + | |||
| + | 21 листопада 1955 реабілітований. | ||
| + | |||
| + | Його іменем названо кратер на зворотному боці Місяця | ||
Поточна версія на 14:43, 25 вересня 2017
- Дата народження: 8 липень 1898 р.
- Місце народження: м. Старобільськ, Харківської губернії
- Стать: чоловік
- Освіта: вища
- Професія / місце роботи: вчений
- Партійність: ВКП(б)
- Дата розстрілу: 11 січня 1938 р.
- Де і ким заарештований: Москва
- Дата арешту: 2 листопада 1937 р.
- Звинувачення: «шкідництво в області недопущення нових зразків на озброєння» і участь в «антирадянській терористичній організації»
- Осуд: 11 січня 1938 р.
- Стаття: 58-7, 58-8 и 58-11 КК РСФСР
- Вирок: розстріл
- Дата реабілітаціi: 19 листопада 1955 р.
- Реабілітуючий орган: Військова Колегія Верховного Суду СРСР
- Підстави реабілітації: за відсутністю складу злочину
- Джерела відомостей: wikipedia
Біографія
Військовий інженер, один із головних розробників реактивних снарядів на твердому паливі, що використовувалися в реактивному мінометі, названому в Радянському Союзі «катюшою». Герой Соціалістичної Праці (1991, посмертно). Народився в м. Старобільськ в сім’ї німця та швейцарки за походженням, які викладали іноземні мови. 1916 закінчив 8-класну Єлизаветградську гімназію і вступив на філологічний факультет Петроградського університету. У цьому ж році призваний в армію і направлений на навчання до школи мічманів по Адміралтейству. З березня 1917 продовжив службу в 1-й роті 28-ї батареї 5-го кріпосного батальйону берегової оборони Фінської затоки Балтійського моря на Приморському укріпленні Петра Великого (о-в Руссаре, Фінляндія). До квітня 1918 займав посади: молодшого офіцера, старшого офіцера, в. о. командира батареї. Після розпаду старої російської армії повернувся додому. В серпні 1918 вступив на історико-філологічний факультет Новоросійського університету в Одесі.
У липні 1919 по офіцерській мобілізації призваний на службу в Робітничо-селянський червоний флот і направлений в розпорядження командування берегової оборони Кронштадтської фортеці. Від 31 липня 1919 — помічник командира батальйону 2-го артилерійського дивізіону; з 10 серпня 1919 — командир 1-ї батареї 2-го артилерійського дивізіону; від 16 липня 1920 до 20 травня 1921 — комендант форту «Тотлебен» 2-го артилерійського дивізіону. Під час Кронштадтського повстання 1921 був заарештований повстанцями. З 20 травня до 22 червня 1921 завідував стройовою та навчальною частиною 4-го артилерійського дивізіону.
14 грудня 1923 — 15 березня 1928 — слухач балістичного відділення артилерійського флоту (від 1 жовтня 1925 — Військово-технічної) академії РСЧА. Під час навчання разом із співробітниками балістичної лабораторії виконував завдання лабораторії М.Тихомирова.
Після закінчення Військово-технічної академії на прохання М.Тихомирова як спеціаліст із внутрішньої балістики направлений на роботу в Газодинамічну лабораторію, де 1930 очолив 1-й сектор (від 1932 — відділ) порохових ракет. Безпосередньо керував розробкою і доводкою реактивних снарядів РС-82 та РС-132. Листувався з К.Ціолковським. 1930—31 — приватний викладач Військово-технічної академії РСЧА. 1930—34 — позаштатний експерт Комітету з винаходів при Раді праці та оборони СРСР.
З вересня 1933 — начальник Ленінградського відділу Реактивного НДІ, керував переїздом ленінградської групи та матеріальної частини в Москву. Від січня 1934 — заступник директора з наукової частини, головний інженер Реактивного НДІ (з 1937 — НДІ-3). Цього ж року направлений (в «рахунок 1000») організовувати промисловість. 1935—37 — голова технічної ради Реактивного НДІ (НДІ-3). Під його керівництвом було розроблено більш як 250 різновидів реактивних снарядів, більшість з яких передано на озброєння РСЧА.
Автор і співавтор 12 винаходів, близько 10 книг і статей, а також 2 перекладів із французької мови. Першим почав вживати термін «космонавтика», розробив систему термінів для реактивної техніки. Військ. інженер 1-го рангу (1936).
2 листопада 1937 заарештований «як німецький шпигун», 11 січня 1938 на закритому судовому засіданні сесії Верховного суду СРСР засуджений як «ворог народу» до розстрілу і страчений. Похований на кладовищі біля Донського крематорію в м. Москва.
21 листопада 1955 реабілітований.
Його іменем названо кратер на зворотному боці Місяця