Відмінності між версіями «Вергун Петро Іванович (1890)»

Поточна версія на 14:57, 25 вересня 2017

Вергун Петро Іванович

Дата народження: 18 листопада 1890 р.
Місце народження: Городок, Львівська область
Стать: чоловік
Національність: українець
Соціальне походження: з сім'ї столяра
Освіта: докторат з філософії
Професія / місце роботи: священик

Дата смерті: 7 лютого 1957 р.
Місце смерті: селище Ангарський, Красноярський край
Місце поховання: мощі у Кафедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці міста Стрия і в храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії в місті Городок

Арешты

Дата арешту: 22 червень 1945 р.
Осуд: 1946 р.
Орган, що засудив: військовий трибунал на Київському судовому процесі
Вирок: 7 р. тюремного ув'язнення і заслання

Осуд: 1953 р.
Місце відбуття: засланий на поселення в Богучанської р-н КК

Джерела відомостей: БД Красноярского Мемориала

Біографія

У 1909 р. вступив до австрійської армії, був учасником Першої світової війни, отримав поранення, а вилікувавшись, брав участь у національно-визвольних операціях в рядах Української Галицької армії, де служив у чині старшини. Після поразки УГА опинився в Чехословаччині. Там здобув середню освіту і став студентом теології Карлового університету в Празі. Одночасно отримав філософську освіту в Українському Вільному університеті.

30 жовтня 1927 року Митрополит Андрей Шептицький висвятив Петра Вергуна у сан священика в соборі св. Юра у Львові і призначив його пастирем українців Німеччини з осередком у Берліні.

Після Першої світової війни у Німеччині знайшли притулок багато українців – політичних біженців, студентської молоді, робітників. На богослужіння Петра Вергуна приходить більше ніж тисяча вірних, серед них Степан Бандера, Андрій Мельник, гетьман Скоропадський із родиною. Церква стає тим осередком, де українці можуть отримати посильну гуманітарну допомогу, особливо студентська молодь.

Патріот своєї Церкви і свого народу, о. Петро Вергун робить все можливе, щоб про українців і нашому обряді дізналися у світі. Він багато їздить по Німеччині, править Богослужіння, виголошує доповіді в німецьких католицьких семінаріях, друкує в журналі "Німеччина" статті про Митрополита Андрея Шептицького. Він виступає з гострою критикою політики "пацифікації", яку проводили поляки в Галичині, і Голодомору в 1933 р. в Україні. Фінансує українську школу в Берліні та Гамбурзі, матеріально підтримує студентів.

За вірне служіння нашої Церкви на чужині о. Вергун в 1937 р. отримав від Папи Пія ХІІ чин Прелата, а 23 листопада 1940 р. Святий Отець призначив його Апостольським візитатором з правами адміністратора.

На початку 40-х років відбувається другий масовий приплив українців до Німеччини – це політична еміграція, примусове вивезення на працю. Визитатура взяла на себе ще одну місію – допомога українським остарбайтерам, догляд за пораненими та хворими. А після того, як німці почали репресії проти ОУН, священики Визитатури надавали притулок підпільників з ОУН

Війна наближалася до завершення, радянські війська підходили до Берліну. На Різдвяні свята 1945 р. о. Петро Вергун такими словами вітав свою паству: “... намічений нам Божим Провидінням шлях, не забувайте, що завданий нам Божою волею вантаж повинен стати для нас нагодою освячення і покаяння за наші беззаконня – гріхи. Не забувайте, що на нас дивиться історія".

22 червня 1945 р. о. Вергуна заарештували і вивезли на розправу в Союз. Цілий рік його жорстоко допитували. А влітку 1946 р. військовий трибунал на Київському судовому процесі, при закритих дверях засудив його разом з ієрархами Української греко-католицької церкви до 7 років тюремного ув'язнення в Сибіру.

Помер о. Петро Вергун 7 лютого 1957 р. у засланні в п. Ангарському, Красноярського краю.

27 червня 2001 зачислений папою Іваном Павлом ІІ до лику блаженних.

29 серпня 2004 року мощі блаженного священномученика Петра Вергуна перенесені на його батьківщину і сьогодні зберігаються і у Кафедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці міста Стрия і в храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії в місті Городок.

Свiтлина з судової справи

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 |підпис до світлини=Вергун Петро Іванович
 |дата народження=18.11.1890
-|місце народження=Городок, Львовская область
+|місце народження=Городок, Львівська область
 |стать=чоловік
 |національність=українець
 |соціальне походження=з сім'ї столяра
+|освіта=докторат з філософії
 |професія / місце роботи=священик
 |дата смерті=07.02.1957
 |місце смерті=селище Ангарський, Красноярський край
 |місце поховання=мощі у Кафедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці міста Стрия і в храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії в місті Городок
-|джерела відомостей=[БД Красноярского Мемориала http://www.memorial.krsk.ru/Work/Konkurs/0/Frizen.htm]
+|джерела відомостей=[http://www.memorial.krsk.ru/Work/Konkurs/0/Frizen.htm БД Красноярского Мемориала]
 |дата арешту 1=22.06.1945
 |осуд 1=1946
 |орган, що засудив 1=військовий трибунал на Київському судовому процесі
 |вирок 1=7 р. тюремного ув'язнення і заслання
 |осуд 2=1953
 |місце відбуття 2=засланий на поселення в Богучанської р-н КК
 }}
 [[Категорія:Створено користувачем]]
 [[Категорія:Відкритий список]]
+[[Категорія:Фотографії]]
+[[Категорія:Фотографії‏‎]]
 ==Біографія==
+У 1909 р. вступив до австрійської армії, був учасником Першої світової війни, отримав поранення, а вилікувавшись, брав участь у національно-визвольних операціях в рядах Української Галицької армії, де служив у чині старшини. Після поразки УГА опинився в Чехословаччині. Там здобув середню освіту і став студентом теології Карлового університету в Празі. Одночасно отримав філософську освіту в Українському Вільному університеті.
+жовтня 1927 року Митрополит Андрей Шептицький висвятив Петра Вергуна у сан священика в соборі св. Юра у Львові і призначив його пастирем українців Німеччини з осередком у Берліні.
+Після Першої світової війни у Німеччині знайшли притулок багато українців – політичних біженців, студентської молоді, робітників. На богослужіння Петра Вергуна приходить більше ніж тисяча вірних, серед них Степан Бандера, Андрій Мельник, гетьман Скоропадський із родиною. Церква стає тим осередком, де українці можуть отримати посильну гуманітарну допомогу, особливо студентська молодь.
+Патріот своєї Церкви і свого народу, о. Петро Вергун робить все можливе, щоб про українців і нашому обряді дізналися у світі. Він багато їздить по Німеччині, править Богослужіння, виголошує доповіді в німецьких католицьких семінаріях, друкує в журналі "Німеччина" статті про Митрополита Андрея Шептицького. Він виступає з гострою критикою політики "пацифікації", яку проводили поляки в Галичині, і Голодомору в 1933 р. в Україні. Фінансує українську школу в Берліні та Гамбурзі, матеріально підтримує студентів.
+За вірне служіння нашої Церкви на чужині о. Вергун в 1937 р. отримав від Папи Пія ХІІ чин Прелата, а 23 листопада 1940 р. Святий Отець призначив його Апостольським візитатором з правами адміністратора.
+На початку 40-х років відбувається другий масовий приплив українців до Німеччини – це політична еміграція, примусове вивезення на працю. Визитатура взяла на себе ще одну місію – допомога українським остарбайтерам, догляд за пораненими та хворими. А після того, як німці почали репресії проти ОУН, священики Визитатури надавали притулок підпільників з ОУН
+Війна наближалася до завершення, радянські війська підходили до Берліну. На Різдвяні свята 1945 р. о. Петро Вергун такими словами вітав свою паству: “... намічений нам Божим Провидінням шлях, не забувайте, що завданий нам Божою волею вантаж повинен стати для нас нагодою освячення і покаяння за наші беззаконня – гріхи. Не забувайте, що на нас дивиться історія".
+червня 1945 р. о. Вергуна заарештували і вивезли на розправу в Союз. Цілий рік його жорстоко допитували. А влітку 1946 р. військовий трибунал на Київському судовому процесі, при закритих дверях засудив його разом з ієрархами Української греко-католицької церкви до 7 років тюремного ув'язнення в Сибіру.
+Помер о. Петро Вергун 7 лютого 1957 р. у засланні в п. Ангарському, Красноярського краю.
+червня 2001 зачислений папою Іваном Павлом ІІ до лику блаженних.
+серпня 2004 року мощі блаженного священномученика Петра Вергуна перенесені на його батьківщину і сьогодні зберігаються і у Кафедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці міста Стрия і в храмі Благовіщення Пречистої Діви Марії в місті Городок.
+==Свiтлина з судової справи==
+[[File:20090921-1.jpg|400px]]