Греків Олександр Петрович (1875)

Генерал-хорунжий Армії УНР, Начальний командант УГА Олександр Греків

• Дата народження: 3 грудня 1875 р.
• Місце народження: с. Сопич, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія (тепер Глухівський район, Сумська областіь)
• Стать: чоловік
• Національність: українець
• Соціальне походження: дворянин
• Освіта: правничий факультет Московського університету
• Професія / місце роботи: кадровий військовий спершу в Царській імператорській армії, потім заступник міністра, міністр військових справ УНР, перший Наказний отаман Армії УНР
• Місце проживання: Київ

• Дата смерті: 2 грудня 1959 р.
• Місце смерті: Відень (Австрія)
• Місце поховання: Цвинтар у Санкт-Андре-Вердерн, що неподалік Відня

---

• Де і ким заарештований: викрадений і заарештований СМЕРШем у Відні
• Дата арешту: 21 вересня 1948 р.
• Осуд: 6 липень 1949 р.
• Орган, що засудив: Особлива нарада при Міністрі державної безпеки СРСР
• Вирок: 25 років покарання у виправно-трудових таборах
• Місце відбуття: Озерний табір, Тайшет та Норильськ

---

• Джерела відомостей: вікіпедія

Біографія

Олександр Петрович Греків (Греков) народився 21 листопада за старим стилем (або 3 грудня за новим стилем) 1875 року в селі Сопич (тепер Глухівського району Сумської області) в дворянській родині. За сімейним переказом його рід походив із Греції, а засновником вважався Логофетос, придворний царівни Софії Палеолог, що прибув разом із нею до Москви в 1472 році разом з її двором. Там він отримав прізвище Грек, а його потомки вже писалися Грековими.

Після закінчення гімназії, подальшу освіту набував на правничому факультеті Московського університету, який закінчив 1897 року. У 1899 році закінчив Московське військове училище, з того ж року почав службу в Лейб-гвардії єгерського полку підпоручиком. Від самого початку Першої світової війни був по черзі начальником штабу 74-ї піхотної дивізії Північно-Західного фронту, начальником штабу 1-ї гвардійської піхотної дивізії, командиром Лейб-гвардійського єгерського полку, начальником штабу 6-го армійського корпусу, генерал-квартирмейстером 1-ї армії. За бойові заслуги в операції під Вільном у 1916 році одержав чин генерал-майора.

Восени 1917 року прибув до Києва, де на прохання Михайла Грушевського здійснював ліквідацію Київської військової округи, був начальником гарнізону, а потім — заступником військового міністра Олександра Жуківського. В листопаді з ініціативи Симона Петлюри очолив одну з сердюцьких дивізій.

Після проголошення Української Держави гетьмана Скоропадського (квітень 1918 року) Олександр Греків перейшов в опозицію до Скоропадського, очолив Український військовий союз «Батьківщина». Наприкінці 1918 — на початку 1919 р. — міністр військових справ УНР, перший Наказний отаман Армії УНР. 9 червня 1919 року призначений командувачем Українською Галицькою армією. На цій посаді пробув до 5 липня 1919 року, коли через конфлікт із керівництвом вийшов у відставку та виїхав з сім'єю до Чернівців, які в той час належали Королівствові Румунія.

У 1920 році переселився до Відня (Австрія), де постійно мешкав упродовж майже тридцяти років. У 1946 отримав австрійське громадянство.

21 вересня 1948 року Олександр Греків викрадений і заарештований СМЕРШем (військовою контрозвідкою) у Відні. Згодом перевезений до Лук'янівської в'язниці, де пробув до травня 1949 року. За постановою Особливої наради при Міністрі державної безпеки СРСР від 6 липня 1949 року засуджений на 25 років покарання у виправно-трудових таборах. 23 липня того ж року його було відправлено до Озерного табору. Покарання відбував у Тайшеті та Норильську.

Пізніше звільнений, і 23 грудня 1956 року повернувся до Австрії, де в 1959 році помер. Похований на цвинтарі у Санкт-Андре-Вердерн, що неподалік від Відня.