Відмінності між версіями «Вошев Трохим Данилович (1890)»

(→‎Біографія)
(Rename property)
 
(Не показано 2 проміжні версії ще одного користувача)
Рядок 18: Рядок 18:
 
|реабілітуючий орган 1=Реабілітований 17.03.1992 прокуратурою Сумської обл.
 
|реабілітуючий орган 1=Реабілітований 17.03.1992 прокуратурою Сумської обл.
 
|статус=Змінено користувачем
 
|статус=Змінено користувачем
−
|реабілітація 1=17.03.1992
+
|дата реабілітаціi 1=17.03.1992
 
}}
 
}}
  
Рядок 24: Рядок 24:
 
[[Категорія:Відкритий список]]
 
[[Категорія:Відкритий список]]
  
−
==Біографія==
+
′==Біографія==
−
          Вошев Трохим Данилович 1890 року народження мешканець села Вільне Великописарівського району Сумської області. Народився і жив у сім"ї селян середнього достатку. Батько Данило Дмитрович був писарем у волості. Одружився на Іншиній Євдокії Яківні 1880 року народження. У сім"ї народилось троє дітей: Вошев Іван Трохимович (1914 р.н, колгоспник. Мобілізований у 1941 році, безвіти загиблий у грудні 1943 року), Вошева Марія Трохимівна (1923 р.н.колгоспниця. Все життя працювала на землі у радгоспах  с. Рогозянка (Золочівський р-н. Харківської області), с. Крупське (Богодухівський р-н Харківськівської області), с. Вільне (Великописарівський р-н. Сумської області). Померла 31 грудня 2002 року) та Вошев Степан Трохимович (1925 р.н., захисник Вітчизни. Потрапив на фронт неповнолітнім, пройшов усю війну і в 1945 поневічений, втративши око, повернувся інвалідом І групи Великої Вітчизняної війни. Помер 01 січня 2003 року).
+
        Вошев Трохим Данилович 1890 року народження мешканець села Вільне Великописарівського району Сумської області. Народився і жив у сім′ї селян середнього достатку. Батько Данило Дмитрович був писарем у волості. Одружився на Іншиній Євдокії Яківні 1880 року народження. У подружжя народилось троє дітей: Вошев Іван Трохимович (1914 р.н, колгоспник. Мобілізований у 1941 році, безвісти загиблий у грудні 1943 року), Вошева Марія Трохимівна (1923 р.н., колгоспниця. Все життя працювала на землі у радгоспах  с. Рогозянка (Золочівський р-н. Харківської області), с. Крупське (Богодухівський р-н Харківської області), с. Вільне (Великописарівський р-н. Сумської області). Померла 31 грудня 2002 року) та Вошев Степан Трохимович (1925 р.н., захисник Вітчизни. Потрапив на фронт неповнолітнім, пройшов усю війну і в 1945 понівечений, втративши око, повернувся інвалідом І групи Великої Вітчизняної війни. Помер 01 січня 2003 року).
−
         Вошев Т. Д. був глибоко віруючим христіянином, працьвитою людиною. Все своє життя присвятим сім"ї, людям і Богові. За віру і відмову вступити у колгосп був заарештований у 1951 році, засуджений до 10 років покарання по статті 54-10, 54-11. Відсидів 4 роки, був реабілітований після смерті Сталіна.
+
         Вошев Т. Д. був глибоко віруючим християнином, працьовитою людиною. Все своє життя присвятив сім"ї, людям і Богові. За віру і відмову вступити у колгосп був заарештований у 1951 році, засуджений до 10 років покарання по статті 54-10, 54-11. Відсидів 4 роки, був реабілітований після смерті Сталіна.
 
         Все своє життя працював у власному господарстві, доглядав город, худобу, птицю. Допомагав дітям, онукам, правнукам. Дочекався, навіть, народження у 1985 році праправнучки Марини.
 
         Все своє життя працював у власному господарстві, доглядав город, худобу, птицю. Допомагав дітям, онукам, правнукам. Дочекався, навіть, народження у 1985 році праправнучки Марини.
 
         До кінця свого життя він вірив у Бога, дотримувався його заповідей, вчив жити по совісті, справедливості свої дітей, онуків, правнуків, односельців. Він ніколи не сквернословив, нікого не образив, ні на кого не підвищив голос. В його лексиконі було лише два слова, які характеризували погані вчинки - "пакость" та "сволота".
 
         До кінця свого життя він вірив у Бога, дотримувався його заповідей, вчив жити по совісті, справедливості свої дітей, онуків, правнуків, односельців. Він ніколи не сквернословив, нікого не образив, ні на кого не підвищив голос. В його лексиконі було лише два слова, які характеризували погані вчинки - "пакость" та "сволота".
−
           Не отримуючи ні копійки від держави, він завжди допомагав немічним і хворим. Трохима Даніловича завжди запрошували відспівувати покійників. Бувало, заробить там якусь копійчину, або отримає "вузлячок" з карамельками та печивом, то дасть своїм правнукам по 2 конфети, а все решта і гроші теж, відносив хворим. Бо завжди говорив: "За ці гроші і яства треба щоденно молитись нам грішним".
+
           Не отримуючи ні копійки від держави, він завжди допомагав немічним і хворим. Трохима Даниловича завжди запрошували відспівувати покійників. Бувало, заробить там якусь копійчину, або отримає "вузлячок" з карамельками та печивом, то дасть своїм правнукам по 2 конфети, а все решта і гроші теж, відносив хворим. Бо завжди говорив: "За ці гроші і яства треба щоденно молитись нам грішним".
 
           Як до мудрої, справедливої і доброї людини до нього завжди приходили за порадою люди.
 
           Як до мудрої, справедливої і доброї людини до нього завжди приходили за порадою люди.
 
           Помер 14 серпня 1997 року на велике церковне свято "Маковій".  
 
           Помер 14 серпня 1997 року на велике церковне свято "Маковій".  
 
           Вошев Трохим Данилович (мій прадід) - людина-взірець для всих, хто живе на цій ЗЕМЛІ.
 
           Вошев Трохим Данилович (мій прадід) - людина-взірець для всих, хто живе на цій ЗЕМЛІ.

Поточна версія на 16:57, 15 травня 2018

Стаття була змінена користувачем, додані відомості не були підтверджені документально і потребують перевірки.

  • Дата народження: 1890 р.
  • Місце народження: Сумська обл. с. Вільне Великописарівського р-ну
  • Стать: чоловік
  • Національність: росіянин
  • Соціальне походження: селянин
  • Освіта: освіта початкова
  • Професія / місце роботи: / селянин-одноосібник
  • Місце проживання: Сумська обл. с. Вільне Великописарівського р-ну
  • Дата смерті: 14 серпня 1987 р.
  • Місце смерті: с. Вільне Великописарівського району
  • Місце поховання: с. Вільне Великописарівського району
  • Де і ким заарештований: Арешт. 22.03.1951.
  • Дата арешту: 22 березня 1951 р.
  • Орган, що засудив: Сумським обласним судом 15.01.1952 за ст.ст. 54-10 ч.2, 54-11 КК УСРР засуджений до позбавлення волі на 10 років.
  • Дата реабілітаціi: 17 березня 1992 р.
  • Реабілітуючий орган: Реабілітований 17.03.1992 прокуратурою Сумської обл.

′==Біографія== 

       Вошев Трохим Данилович 1890 року народження мешканець села Вільне Великописарівського району Сумської області. Народився і жив у сім′ї селян середнього достатку. Батько Данило Дмитрович був писарем у волості. Одружився на Іншиній Євдокії Яківні 1880 року народження. У подружжя народилось троє дітей: Вошев Іван Трохимович (1914 р.н, колгоспник. Мобілізований у 1941 році, безвісти загиблий у грудні 1943 року), Вошева Марія Трохимівна (1923 р.н., колгоспниця. Все життя працювала на землі у радгоспах  с. Рогозянка (Золочівський р-н. Харківської області), с. Крупське (Богодухівський р-н Харківської області), с. Вільне (Великописарівський р-н. Сумської області). Померла 31 грудня 2002 року) та  Вошев Степан Трохимович (1925 р.н., захисник Вітчизни. Потрапив на фронт неповнолітнім, пройшов усю війну і в 1945 понівечений, втративши око, повернувся інвалідом І групи Великої Вітчизняної війни. Помер 01 січня 2003 року).
        Вошев Т. Д. був глибоко віруючим християнином, працьовитою людиною. Все своє життя присвятив сім"ї, людям і Богові. За віру і відмову вступити у колгосп був заарештований у 1951 році, засуджений до 10 років покарання по статті 54-10, 54-11. Відсидів 4 роки, був реабілітований після смерті Сталіна.
        Все своє життя працював у власному господарстві, доглядав город, худобу, птицю. Допомагав дітям, онукам, правнукам. Дочекався, навіть, народження у 1985 році праправнучки Марини.
        До кінця свого життя він вірив у Бога, дотримувався його заповідей, вчив жити по совісті, справедливості свої дітей, онуків, правнуків, односельців. Він ніколи не сквернословив, нікого не образив, ні на кого не підвищив голос. В його лексиконі було лише два слова, які характеризували погані вчинки - "пакость" та "сволота".
         Не отримуючи ні копійки від держави, він завжди допомагав немічним і хворим. Трохима Даниловича завжди запрошували відспівувати покійників. Бувало, заробить там якусь копійчину, або отримає "вузлячок" з карамельками та печивом, то дасть своїм правнукам по 2 конфети, а все решта і гроші теж, відносив хворим. Бо завжди говорив: "За ці гроші і яства треба щоденно молитись нам грішним".
         Як до мудрої, справедливої і доброї людини до нього завжди приходили за порадою люди.
         Помер 14 серпня 1997 року на велике церковне свято "Маковій". 
         Вошев Трохим Данилович (мій прадід) - людина-взірець для всих, хто живе на цій ЗЕМЛІ.