Відмінності між версіями «Волжан Антон Пилипович (10.6.1900)»

(Rename property)
(→‎Біографія)
 
(Не показані 3 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Шаблон:Формуляр
 
{{Шаблон:Формуляр
−
|дата народження=10.6.1900
+
|світлина=Волжан_Антон_Пилипович_(10.6.1900).jpg
 +
|підпис до фотографії=Махновці 1922 у таборі Стшалково
 +
|дата народження=10.06.1900
 
|місце народження=Дніпропетровська обл. с. Вовніги Солонянського р-ну
 
|місце народження=Дніпропетровська обл. с. Вовніги Солонянського р-ну
 
|національність=українець
 
|національність=українець
Рядок 6: Рядок 8:
 
|освіта=малописьменний
 
|освіта=малописьменний
 
|професія / місце роботи= / конюх с/г артілі ім. Калініна Солонянського р-ну.
 
|професія / місце роботи= / конюх с/г артілі ім. Калініна Солонянського р-ну.
 +
|стать=чоловік
 
|партійність=позапартійний
 
|партійність=позапартійний
−
|де і ким заарештований 1=Заарешт. 03.10.1938 р., звинувачений як агент іноземної розвідки
+
|розстріл=14.11.1938
−
|дата арешту 1=03.10.1938
+
|місце смерті=м. Дніпропетровськ
−
|реабілітуючий орган 1=Реабілітований 06.06.1989 р.
+
|місце поховання=невідомо
−
|місце смерті=розстріляний
+
|архівна справа=П-19908
−
|джерела відомостей=[http://www.reabit.org.ua/ Національний банк репресованих]
+
|джерела даних=Ірина Коновець-Поплавська, стаття "НА ВІСТРІ ЧАСУ І БИСТРИНІ ЖИТТЯ" , Солонянська газета "ВПЕРЕД" № 45-46 від 21 грудня 2019 року - 11 січня 2020 року
−
|дата реабілітаціi 1=06.06.1989
+
|де і ким заарештований 1=Солонянський РВ НКВС
 +
|дата арешту 1=10.03.1938
 +
|звинувачення 1=звинувачений як агент іноземної розвідки
 +
|осуд 1=розстріл
 +
|орган, що засудив 1=трійка УНКВС по Дніпропетровській обл.
 +
|стаття 1=54-6, 54-11
 +
|дата припинення справи 1=06.06.1989
 +
|дата реабілітації 1=06.06.1989
 +
|реабілітуючий орган 1= УКГБ УРСР по Дніпропетровській області
 
|статус=Змінено користувачем
 
|статус=Змінено користувачем
 
}}
 
}}
Рядок 18: Рядок 29:
 
[[Категорія:Національний банк репресованих]]
 
[[Категорія:Національний банк репресованих]]
 
[[Категорія:Відкритий список]]
 
[[Категорія:Відкритий список]]
 +
[[Категорія:Фотографії‏‎]]
  
 
==Біографія==
 
==Біографія==
 +
10 червня  1900 року  в с. Вовніги  Микільського повіту  Катеринославської губернії в сім’ї Пилипа Волжана та його дружини  Килини Іванівни (у дівоцтві Проценко, родом  з Башмачки,)  народився хлопчик, якого нарекли Антоном. У новонародженого вже  був дворічний братик  Кіндрат. Рік потому  з'явилася  сестричка Пріся, а у  1905 році – Оляна.  У  1909 році внаслідок лихого випадку гине батько, захлинувшись дніпровською водою, і  Антон після  закінчення групи в початковій школі,  залишає науку, щоб допомагати  матері з братом вести господарство. 
 +
В 1917 році  у Петербурзі  стався  Жовтневий переворот,  а за ним  – Громадянська війна в Росії, що призвело до  національно-визвольної боротьби українського народу.  Сторін в цих змаганнях було декілька, втім більшовики вирізнялися серед усіх невиправданою жорстокістю і лицемірством.  Під брехливими закликами вони безцеремонно  викачували  хліб у населення і переправляли  його вагонами до Росії.  Отже  у 1919 році Антон добровільно долучається  до армії Нестора  Махна за пропозицією командира Ступака (чи то Ступакова).  Скоріше за все це сталося восени.  Якраз 27 жовтня 1919 року Махно скликав у м. Олександрівську (Запоріжжі) з'їзд рад селянських, робітничих і повстанських депутатів, який санкціонував добровільну мобілізацію до Повстанської армії двадцяти чоловічих вікових категорій (з 19 до 39 років). Махновці тоді захопили великий район на правому березі Дніпра: П'ятихатки-Кривий Ріг - Катеринослав – Олександрівськ (Запоріжжя).  Та у Катеринославі  харчуватися  особливо було нічим, пішли дощі, а  тут ще й спалахнув тиф,  внаслідок чого негайно послабшала дисципліна.  21-24 грудня  білі росіяни захопили Катеринослав, а 30 грудня 1919 року місто займає Червона армія. Після  короткочасного примирення Махна з червоними Повстанська  армія впадає в гостру кризу, і десь у цей час  Антон  повертається до  Вовніг та ненадовго, бо звідти його мобілізує  Червона армія і доправляє  до Полтави. 
 +
У першій половині 1920 року на Полтавщині керувало  управління тилом Південно-Західного фронту, яке 6 вересня було реорганізоване у війська внутрішньої служби (ВНУС) УСРР.  Чим займались більшовики в Полтаві впродовж 1920 року нам розповідає Олександр Несвицький  у своєму щоденнику «Полтава у дні революції та в період смути 1917-1922 рр».  А  займалися вони тотальними грабунками.  Забирали коней з возами, хліб, одяг, білизну, взуття, штори, гардини, килими, посуд, роялі, фісгармонії, скрипки, віолончелі, флейти і т.п., а також музичні ноти. Потім пішли ваги (Беранже) для аптек,  папір для письма, кімнатні льодовики і холодильники, фікуси і пальми, машинки для стрижки волосся. Все це  – в проміжках між розстрілами і  терором цивільного населення. Природно, що перебувати серед терористів  людині із здоровою психікою не дуже радісно.  А тут іще влітку стали постійно поширюватися  чутки про успішні наступи Врангеля.  В серпні 1920 р.  барон опублікував заклик «Сині України», в якому робив акцент на наявності спільного ворога – комунізму і підкреслював, що не збирається відроджувати старі порядки.
 +
 +
При підготовці матеріалу використані матеріали Дніпропетровського обласного державного архіву,  спогади  Ганни Антонівни Ключник (Волжан),  Миколи Кіндратовича Волжан, Ніни Кузьмівни Брус (Сміюха), Галини Кузьменко ("Нестор і Галина»  Віктора Яланського  та Лариси Верьовки), Віктора Білаша («Дороги Нестора Махно»),  Никифора Авраменка («Спомини Запоріжця»), Гаврила Гордієнко («Під щитом Марса»).    Документи -  з видань  «Нестор Махно і повстанці» Івана Кушніренко та Володимира Жилінського,  «Махно та махновці»  Льва  Яруцького,  «За золотом Нестора Махна»  Олександра Скрипника.  Консультант по фотографії "Махновці у Стшалково. 1922 рік" -  дослідник історії махновського руху  Юрій Кравець (Запоріжжя). "
 +
 +
Ірина Коновець-Поплавська,
 +
краєзнавець
 +
https://www.youtube.com/user/Wanderer1205/videos

Поточна версія на 14:07, 18 листопада 2021

Стаття була змінена користувачем, додані відомості не були підтверджені документально і потребують перевірки.

Волжан Антон Пилипович (10.6.1900).jpg
  • Дата народження: 10 червень 1900 р.
  • Місце народження: Дніпропетровська обл. с. Вовніги Солонянського р-ну
  • Стать: чоловік
  • Національність: українець
  • Соціальне походження: селянин
  • Освіта: малописьменний
  • Професія / місце роботи: / конюх с/г артілі ім. Калініна Солонянського р-ну.
  • Партійність: позапартійний
  • Дата розстрілу: 14 листопада 1938 р.
  • Місце смерті: м. Дніпропетровськ
  • Місце поховання: невідомо
  • Де і ким заарештований: Солонянський РВ НКВС
  • Дата арешту: 10 березня 1938 р.
  • Звинувачення: звинувачений як агент іноземної розвідки
  • Осуд: розстріл
  • Орган, що засудив: трійка УНКВС по Дніпропетровській обл.
  • Стаття: 54-6, 54-11
  • Дата припинення справи: 6 червень 1989 р.
  • Реабілітуючий орган: УКГБ УРСР по Дніпропетровській області
  • Архівна справа: П-19908

Біографія

10 червня 1900 року в с. Вовніги Микільського повіту Катеринославської губернії в сім’ї Пилипа Волжана та його дружини Килини Іванівни (у дівоцтві Проценко, родом з Башмачки,) народився хлопчик, якого нарекли Антоном. У новонародженого вже був дворічний братик Кіндрат. Рік потому з'явилася сестричка Пріся, а у 1905 році – Оляна. У 1909 році внаслідок лихого випадку гине батько, захлинувшись дніпровською водою, і Антон після закінчення групи в початковій школі, залишає науку, щоб допомагати матері з братом вести господарство. В 1917 році у Петербурзі стався Жовтневий переворот, а за ним – Громадянська війна в Росії, що призвело до національно-визвольної боротьби українського народу. Сторін в цих змаганнях було декілька, втім більшовики вирізнялися серед усіх невиправданою жорстокістю і лицемірством. Під брехливими закликами вони безцеремонно викачували хліб у населення і переправляли його вагонами до Росії. Отже у 1919 році Антон добровільно долучається до армії Нестора Махна за пропозицією командира Ступака (чи то Ступакова). Скоріше за все це сталося восени. Якраз 27 жовтня 1919 року Махно скликав у м. Олександрівську (Запоріжжі) з'їзд рад селянських, робітничих і повстанських депутатів, який санкціонував добровільну мобілізацію до Повстанської армії двадцяти чоловічих вікових категорій (з 19 до 39 років). Махновці тоді захопили великий район на правому березі Дніпра: П'ятихатки-Кривий Ріг - Катеринослав – Олександрівськ (Запоріжжя). Та у Катеринославі харчуватися особливо було нічим, пішли дощі, а тут ще й спалахнув тиф, внаслідок чого негайно послабшала дисципліна. 21-24 грудня білі росіяни захопили Катеринослав, а 30 грудня 1919 року місто займає Червона армія. Після короткочасного примирення Махна з червоними Повстанська армія впадає в гостру кризу, і десь у цей час Антон повертається до Вовніг та ненадовго, бо звідти його мобілізує Червона армія і доправляє до Полтави. 

У першій половині 1920 року на Полтавщині керувало  управління тилом Південно-Західного фронту, яке 6 вересня було реорганізоване у війська внутрішньої служби (ВНУС) УСРР.  Чим займались більшовики в Полтаві впродовж 1920 року нам розповідає Олександр Несвицький  у своєму щоденнику «Полтава у дні революції та в період смути 1917-1922 рр».   А  займалися вони тотальними грабунками.  Забирали коней з возами, хліб, одяг, білизну, взуття, штори, гардини, килими, посуд, роялі, фісгармонії, скрипки, віолончелі, флейти і т.п., а також музичні ноти. Потім пішли ваги (Беранже) для аптек,  папір для письма, кімнатні льодовики і холодильники, фікуси і пальми, машинки для стрижки волосся. Все це  – в проміжках між розстрілами і  терором цивільного населення. Природно, що перебувати серед терористів  людині із здоровою психікою не дуже радісно.  А тут іще влітку стали постійно поширюватися  чутки про успішні наступи Врангеля.   В серпні 1920 р.  барон опублікував заклик «Сині України», в якому робив акцент на наявності спільного ворога – комунізму і підкреслював, що не збирається відроджувати старі порядки.

При підготовці матеріалу використані матеріали Дніпропетровського обласного державного архіву, спогади Ганни Антонівни Ключник (Волжан), Миколи Кіндратовича Волжан, Ніни Кузьмівни Брус (Сміюха), Галини Кузьменко ("Нестор і Галина» Віктора Яланського та Лариси Верьовки), Віктора Білаша («Дороги Нестора Махно»), Никифора Авраменка («Спомини Запоріжця»), Гаврила Гордієнко («Під щитом Марса»). Документи - з видань «Нестор Махно і повстанці» Івана Кушніренко та Володимира Жилінського, «Махно та махновці» Льва Яруцького, «За золотом Нестора Махна» Олександра Скрипника. Консультант по фотографії "Махновці у Стшалково. 1922 рік" - дослідник історії махновського руху Юрій Кравець (Запоріжжя). "

Ірина Коновець-Поплавська, краєзнавець https://www.youtube.com/user/Wanderer1205/videos