Відмінності між версіями «Завгородній Іларіон Захарович (1897)»
Ігорко (обговорення • внесок) |
Ігорко (обговорення • внесок) |
||
| Рядок 23: | Рядок 23: | ||
==Біографія== | ==Біографія== | ||
| − | + | Ларіон Завгородній (справжнє прізвище Загородній) — народився 16 березня 1897 р. в с. Кошарка (Юзефівка) Златопільської волості Чигиринського повіту Київської губернії. Закінчив церковно-приходську школу. | |
| − | + | Під час Першої світової війни служив у 241-му Пензенському запасному полку. Згодом перевівся в 32-й Сибірський полк, де до січня 1917 року служив підпрапорщиком у кінній розвідці. Згодом — прапорщик. На фронті був отруєний газами. Восени 1917 року демобілізований. В листопаді — грудні 1918 році разом зі збільшовиченим матросом Поліщуком та «вєлікоросом» Даніловим створив повстанський загін (500 селян). | |
| − | + | В 1919 році — під час більшовицької окупації вступив до загону Дорошенка і Цвітковського. В 1920 — під час Знам'янського повстання влився до загону Василя Кваші. Діяв в Нерубаївському лісі та його околицях. Згодом приєдналися до 1-ой Олександрійської (Степової) дивізії під керівництвом Костя Блакитного. Близько трьох місяців Завгородній служив значковим у Степовій дивізії. В другій половині жовтня 1920 р. приєднався до загону Пилипа Хмари, де був чотовим. 1921 року — командир 1-го Холодноярського кінного полку. Діяв у Чигиринському, Олександрійському, Єлисаветградському та інших повітах. У жовтні 1921 р. об'єднав під своїм керівництвом загони Мефодія Голика-Залізняка та Миколи Кібця-Бондаренка. | |
| − | + | У 1922 р. — керівник Холодноярської республіки, до складу якої входили: Чигиринський полк Мефодія Голика-Залізняка, Чорноліський полк Дениса Гупала, Лебединський полк Чорного Ворона (Черноусова). Структурно підпорядковувався Головному отаману Холодного Яру Герасимові Нестеренку-Орлу. Хоча фактично, у 1922 році Холодноярська організація складалася з двох підрозділів. Першою Холодноярською округою (Єлисаветградсько-Олександрійською) керував Герасим Нестеренко-Орел, Другою (Чигиринсько-Звенигородською плюс Чорний ліс на Єлисаветградщині) — Ларіон Завгородній. | |
| − | + | 29 вересня 1922 року — арештований разом з багатьма іншими отаманами Холодного Яру та Чорного Лісу у Звенигородці на інспірованому чекістами «з'їзді отаманів». Під арештом перебував у Лук'янівській в'язниці м. Києва. 2 лютого 1923 року — надзвичайна сесія Київського губернського трибуналу винесла Ларіону Завгородньому смертний вирок. | |
| − | + | Загинув 9 лютого 1923 року під час повстання в Лук'янівській в'язниці. Реабілітований 18 жовтня 2016 року. | |
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | Загинув 9 лютого 1923 року під час повстання в Лук'янівській в'язниці | ||
| − | |||
| − | Реабілітований 18 жовтня 2016 року | ||
Поточна версія на 14:46, 16 березня 2018
- Дата народження: 16 березня 1897 р.
- Варіанти ПІБ: Загородній
- Місце народження: с. Кошарка (нині с. Йосипівка Новомиргородського району Кіровоградської області)
- Стать: чоловік
- Професія / місце роботи: військовий
- Дата смерті: 9 лютого 1923 р.
- Місце смерті: Лук'янівська в'язниця
- Де і ким заарештований: ГПУ
- Дата арешту: 29 вересня 1922 р.
- Осуд: 2 лютого 1923 р.
- Орган, що засудив: надзвичайна сесія Київського губернського трибуналу
- Вирок: розстріл
- Місце відбуття: Лук'янівська в'язниця
- Дата реабілітаціi: 18 жовтня 2016 р.
- Реабілітуючий орган: Апеляційний суд Київської області
- Джерела відомостей: вікіпедія, сайт УІНП
Біографія
Ларіон Завгородній (справжнє прізвище Загородній) — народився 16 березня 1897 р. в с. Кошарка (Юзефівка) Златопільської волості Чигиринського повіту Київської губернії. Закінчив церковно-приходську школу.
Під час Першої світової війни служив у 241-му Пензенському запасному полку. Згодом перевівся в 32-й Сибірський полк, де до січня 1917 року служив підпрапорщиком у кінній розвідці. Згодом — прапорщик. На фронті був отруєний газами. Восени 1917 року демобілізований. В листопаді — грудні 1918 році разом зі збільшовиченим матросом Поліщуком та «вєлікоросом» Даніловим створив повстанський загін (500 селян).
В 1919 році — під час більшовицької окупації вступив до загону Дорошенка і Цвітковського. В 1920 — під час Знам'янського повстання влився до загону Василя Кваші. Діяв в Нерубаївському лісі та його околицях. Згодом приєдналися до 1-ой Олександрійської (Степової) дивізії під керівництвом Костя Блакитного. Близько трьох місяців Завгородній служив значковим у Степовій дивізії. В другій половині жовтня 1920 р. приєднався до загону Пилипа Хмари, де був чотовим. 1921 року — командир 1-го Холодноярського кінного полку. Діяв у Чигиринському, Олександрійському, Єлисаветградському та інших повітах. У жовтні 1921 р. об'єднав під своїм керівництвом загони Мефодія Голика-Залізняка та Миколи Кібця-Бондаренка.
У 1922 р. — керівник Холодноярської республіки, до складу якої входили: Чигиринський полк Мефодія Голика-Залізняка, Чорноліський полк Дениса Гупала, Лебединський полк Чорного Ворона (Черноусова). Структурно підпорядковувався Головному отаману Холодного Яру Герасимові Нестеренку-Орлу. Хоча фактично, у 1922 році Холодноярська організація складалася з двох підрозділів. Першою Холодноярською округою (Єлисаветградсько-Олександрійською) керував Герасим Нестеренко-Орел, Другою (Чигиринсько-Звенигородською плюс Чорний ліс на Єлисаветградщині) — Ларіон Завгородній.
29 вересня 1922 року — арештований разом з багатьма іншими отаманами Холодного Яру та Чорного Лісу у Звенигородці на інспірованому чекістами «з'їзді отаманів». Під арештом перебував у Лук'янівській в'язниці м. Києва. 2 лютого 1923 року — надзвичайна сесія Київського губернського трибуналу винесла Ларіону Завгородньому смертний вирок.
Загинув 9 лютого 1923 року під час повстання в Лук'янівській в'язниці. Реабілітований 18 жовтня 2016 року.