Відмінності між версіями «Щириця Яків Опанасович (1887)»

Поточна версія на 11:10, 27 квітня 2018

Дата народження: 8 жовтня 1887 р.
Варіанти ПІБ: Мамай
Місце народження: с. Боровиці Чигиринського повіту
Стать: чоловік
Освіта: Головківська учительська школа, Київська військова школа, Катеринославський інститут народної освіти
Професія / місце роботи: вчитель, військовий
Дата розстрілу: 27 квітня 1929 р.
Місце смерті: Черкаси
Місце поховання: міський цвинтар Черкас

Де і ким заарештований: ДПУ, Дніпро
Дата арешту: 6 серпня 1928 р.
Звинувачення: організація в 1919-20 роках повстанського руху проти Радянської влади на території колишнього Чигиринського повіту
Осуд: 19 квітня 1929 р.
Орган, що засудив: закрите судове засідання Шевченківського окружного суду
Стаття: 542 КК
Вирок: розстріл

Джерела відомостей: вікіпедія, сайт УІНП

Біографія

Яків Опанасович Щириця (псевдо - Мамай) народився 8 жовтня 1887 року в с. Боровиці Чигиринського повіту.

Навчався разом із майбутніми холодноярськими отаманами братами Чучупаками в двокласній Головківській учительській школі. По її закінченні у 1906–1914 роках працював учителем у селах Бужині та Тіньках Чигиринського повіту.

З 1914 року — на військовій службі. 1 червня 1917 року по закінченні Київської військової школи отримує звання прапорщика, і вже як офіцер, бере участь в українізації царської армії, де «ріс з кожним днем все більше самостійницький рух». Навесні 1918 повертається з фронту додому, стає членом української партії есерів.

З приходом денікінців пішов у підпілля. В 1919-1920-х роках очолював Білоярський полк – загони самооборони ряду сіл рідного Чигиринського повіту. Брав участь у боях із денікінцями, червоними козаками анархо-комуніста Свирида Коцура, більшовиками, не давав останнім переправляти по Дніпру зброю і продовольство. «Охорона зробила собі дерев’яну печать з написом «Білоярський полк» і я, таким чином, був командиром цього полку, який чисельно доходив один раз до 150 чоловік…, – розповідав пізніше Яків Щириця на допитах. – Було вже і жовто-блакитне знамено з написом: «Хай живе Україна», здається. Був штаб полку, вірніше, збиралися його організувати. Політичною нашою метою було наступне: організувати широкий повстанський рух… для самозахисту».

18 березня 1920-го взяв участь у знаменитому з’їзді холодноярських отаманів. У 1921-му об’єднався із загонами Мефодія Голика-Залізняка та Герасима Несторенка-Орла, діяв у районі Холодного Яру. У серпні, після проголошення амністії, здався більшовикам (за іншою версією, легалізувався завдяки підробленим документам). Працював учителем, навчався на історичному факультеті Катеринославського інституту народної освіти, познайомився з Дмитром Яворницьким. У 1926-му став кандидатом у члени ВКП(б), викладав у Дніпропетровському землевпорядному технікумі.

У 1928-му заарештований ГПУ за доносом першої дружини. 26 серпня 1928 року уповноважений слідчим відділом Шевченківського відділу ДПУ УРСР розглянув матеріали «злочинної діяльності громадянина Щериці Якова Опанасовича» — організація в 1919-20 роках повстанського руху проти Радянської влади на території колишнього Чигиринського повіту". 18 грудня «прокурор по суддогляду Шевченківської округи» — « є підстави віддати обвинувачених під суд». 19 квітня 1929 року відбулося закрите судове засідання Шевченківського окрсуду, звинувачувалися Щириця Яків Опанасович та ще шість людей. Суд виніс вирок: «Щирицю Якова Опанасовича, 42 років за санкцією 542 арт КК до вищого заходу самооборони — розстріляти; від конфіскату майна як неімущого звільнити».

27 квітня 1929 року у м. Черкаси вирок стосовно Я.Щириці приведено у виконання, похований на міському цвинтарі.

@@ Рядок 25: / Рядок 25: @@
 ==Біографія==
 Яків Опанасович Щириця (псевдо - Мамай) народився 8 жовтня 1887 року в с. Боровиці Чигиринського повіту.
 Навчався разом із майбутніми холодноярськими отаманами братами Чучупаками в двокласній Головківській учительській школі. По її закінченні у 1906–1914 роках працював учителем у селах Бужині та Тіньках Чигиринського повіту.
 З 1914 року — на військовій службі. 1 червня 1917 року по закінченні Київської військової школи отримує звання прапорщика, і вже як офіцер, бере участь в українізації царської армії, де «ріс з кожним днем все більше самостійницький рух». Навесні 1918 повертається з фронту додому, стає членом української партії есерів.
 З приходом денікінців пішов у підпілля. В 1919-1920-х роках очолював Білоярський полк – загони самооборони ряду сіл рідного Чигиринського повіту. Брав участь у боях із денікінцями, червоними козаками анархо-комуніста Свирида Коцура, більшовиками, не давав останнім переправляти по Дніпру зброю і продовольство. «Охорона зробила собі дерев’яну печать з написом «Білоярський полк» і я, таким чином, був командиром цього полку, який чисельно доходив один раз до 150 чоловік…, – розповідав пізніше Яків Щириця на допитах. – Було вже і жовто-блакитне знамено з написом: «Хай живе Україна», здається. Був штаб полку, вірніше, збиралися його організувати. Політичною нашою метою було наступне: організувати широкий повстанський рух… для самозахисту».
 березня 1920-го взяв участь у знаменитому з’їзді холодноярських отаманів. У 1921-му об’єднався із загонами Мефодія Голика-Залізняка та Герасима Несторенка-Орла, діяв у районі Холодного Яру.
 У серпні, після проголошення амністії, здався більшовикам (за іншою версією, легалізувався завдяки підробленим документам). Працював учителем, навчався на історичному факультеті Катеринославського інституту народної освіти, познайомився з Дмитром Яворницьким. У 1926-му став кандидатом у члени ВКП(б), викладав у Дніпропетровському землевпорядному технікумі.
-У 1928-му заарештований ГПУ за доносом першої дружини.
-серпня 1928 року уповноважений слідчим відділом Шевченківського відділу ДПУ УРСР розглянув матеріали «злочинної діяльності громадянина Щериці Якова Опанасовича» — організація в 1919-20 роках повстанського руху проти Радянської влади на території колишнього Чигиринського повіту". 18 грудня «прокурор по суддогляду Шевченківської округи» — « є підстави віддати обвинувачених під суд». 19 квітня 1929 року відбулося закрите судове засідання Шевченківського окрсуду, звинувачувалися Щириця Яків Опанасович та ще шість людей. Суд виніс вирок: «Щирицю Якова Опанасовича, 42 років за санкцією 542 арт КК до вищого заходу самооборони — розстріляти; від конфіскату майна як неімущого звільнити».
+У 1928-му заарештований ГПУ за доносом першої дружини. 26 серпня 1928 року уповноважений слідчим відділом Шевченківського відділу ДПУ УРСР розглянув матеріали «злочинної діяльності громадянина Щериці Якова Опанасовича» — організація в 1919-20 роках повстанського руху проти Радянської влади на території колишнього Чигиринського повіту". 18 грудня «прокурор по суддогляду Шевченківської округи» — « є підстави віддати обвинувачених під суд». 19 квітня 1929 року відбулося закрите судове засідання Шевченківського окрсуду, звинувачувалися Щириця Яків Опанасович та ще шість людей. Суд виніс вирок: «Щирицю Якова Опанасовича, 42 років за санкцією 542 арт КК до вищого заходу самооборони — розстріляти; від конфіскату майна як неімущого звільнити».
 квітня 1929 року у м. Черкаси вирок стосовно Я.Щириці приведено у виконання, похований на міському цвинтарі.