Климчак Богдан Степанович (1937)

• Дата народження: 22 липень 1937 р.
• Місце народження: с. Себечів Сокальського району Львівської області
• Стать: чоловік
• Місце проживання: Київ, Тернопіль, Львів

• Дата смерті: 21 червень 2018 р.
• Місце смерті: Львів

Арешты

• Де і ким заарештований: КГБ
• Дата арешту: 1957 р.
• Місце відбуття: Магаданська область, Тайшетська траса в Іркутській області, Мордовія
• Дата звільнення: 15.06.1962

---

• Де і ким заарештований: КГБ
• Дата арешту: 1 жовтня 1978 р.
• Осуд: 18 червень 1979 р.
• Орган, що засудив: Львівський обласний суд
• Стаття: ст. 62 ч. 1 КК УРСР та ст. 62 ч. 1 КК Туркменської РСР («антирадянська агітація та пропаганда», «зрада Батьківщини»)
• Вирок: 15 років таборів суворого режиму та 5 років заслання
• Місце відбуття: пермські табори ВС-389/36 і 35, спецв'язниця Чистополя (Татарстан)
• Дата звільнення: 11.11.1990

---

• Джерела відомостей: вікіпедія

Біографія

Богдан Степанович Климчак народився 22 липня 1937 р. у с. Себечів Сокальського району Львівської області. Упродовж двох років навчався у місцевій початковій школі.

20 травня 1946 р. був вивезений разом із родиною до Тернопільської області (рідне село Богдана та інші села, що належали до Забузького (тепер Сокальського) району відійшли до Польщі, а мешканці були вивезені у «вагонах-телятниках» і розселені в сусідній області). Родина оселилася у с. Гримайлів Гусятинського району Тернопільської області.

Восени 1946 р. Богдан Климчак повторно пішов до 2 класу початкової школи, оскільки не встиг отримати табель про закінчення у Себечеві.

У 1949 р. Богдан разом із матір'ю та двома сестрами як родина члена ОУН (старший брат Мирон був засуджений до 25 років концтаборів за співпрацю з ОУН) упродовж місяця перебували у пересильній тюрмі м. Копичинці Тернопільської обл. Із пересильної тюрми сім'я була етапована на спецпоселення до Хабаровського краю («посьолок Ударний», район ім. Лазо).

У 1950 р. з дозволу спецкомендатури родина переїхала на станцію «64 км» того ж району, де хлопець продовжив навчання у місцевій школі до 5-го класу; в 1952 р. — на станцію «Дурмін» («61 км»), де Богдан закінчив 7 класів. У 1953—1957 рр. навчався в Магаданському гірничому технікумі.

1957 р. брат Богдана був звільнений, родині скасували режим спецпоселення. Проте Богдан додому не повернувся.

Уперше за ґрати потрапив у 20 років — наступного дня після закінчення навчання у технікумі.

Покарання відбував у Магаданській області, на Тайшетській трасі в Іркутській області, в Мордовії. 15 червня 1962 р. був звільнений.

З 1962 по 1978 рр. перебував на волі, проте під постійним наглядом КГБ. Спробував втекти через територію Ірану на Захід з метою отримання політичного притулку. Перейшов радянсько-іранський кордон у районі ст. Такир (Туркменістан), однак через 9 днів, 1 жовтня 1978 р., унаслідок домовленостей між Іраном та СРСР, його примусово повернули до Радянського Союзу.

18 червня 1979 р. був удруге засуджений Львівським обласним судом за ст. 62 ч. 1 КК УРСР та ст. 62 ч. 1 КК Туркменської РСР («антирадянська агітація та пропаганда», «зрада Батьківщини») до 15 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. Покарання відбував у Пермських таборах ВС-389/36 і 35. За 12 років ув'язнення провів 590 діб у ШІЗО (штрафний ізолятор), 10 міс. у ПКТ (приміщення камерного типу, табірна тюрма).

У 1981—1984 рр. перебував у спецв'язниці Чистополя (Татарстан).

У 1987 р. категорично відмовився підписувати будь-який документ, що став би умовою звільнення.

Загалом Богдан Климчак відбув за ґратами 17 років і 40 днів. Крім цього, ще вісім років — на спецпоселенні. У числі його співв'язнів були, зокрема, ідеолог ОУН Петро Дужий, Герой України Степан Хмара. Під час ув'язнення у Мордовії у сусідній з ним «зоні» карався Василь Стус.

І лише у 1990-му постановою пленуму Верховного Суду УРСР засудження Климчака за політичними статтями визнали безпідставним, а його дії перекваліфікували у незаконний перехід кордону без антирадянської мети, за який передбачено три роки позбавлення волі.

Останній політв’язень комуністичного режиму Богдан Климчак повернувся з таборів 11 листопада 1990 року. Отримавши свободу, пан Богдан демонстративно відмовився від радянського паспорта. А коли в прокуратурі йому запропонували подати заяву на реабілітацію, не зробив цього, пояснивши відмову так: «Я не хочу отримувати подачку з рук тих, хто мене позбавляв волі за мою любов до України».

У 1999 році Богдан Климчак вийшов із Товариства політв'язнів та репресованих — саме через співпрацю з владою.

Після звільнення деякий час мешкав у Києві, Тернополі, згодом оселився у Львові.

Помер вранці 21 червня 2018 року у Львові.