Дужий Петро Атанасійович (1916)

Дата народження: 7 червень 1916 р.
Варіанти ПІБ: Опанас Скелястий, Арсен Панасенко, Григорій Граб, Низовий, В'ячеслав Романовський
Місце народження: с. Карів, Рава-Руський повіт, Королівство Галичини і Володимирії (тепер Сокальський район, Львівська область)
Стать: чоловік
Освіта: Рава-Руська гімназія, Львівська гімназія, Академія закордонної торгівлі у Львові
Професія / місце роботи: учасник визвольної боротьби

Дата смерті: 24 жовтня 1997 р.
Місце смерті: Запоріжжя, Львів
Місце поховання: на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря

Де і ким заарештований: НКГБ
Дата арешту: 4 червень 1945 р.
Звинувачення: антирадянська діяльність
Осуд: 22 березня 1947 р.
Вирок: розстріл
Місце відбуття: концтабори Колими, Сибіру, Мордовії
Дата звільнення: 1960

Джерела відомостей: вікіпедія, сайт УІНП

Біографія

Петро Атанасійович Дужий (псевдо: Опанас Скелястий, Арсен Панасенко, Григорій Граб, Низовий, В'ячеслав Романовський) народився 7 червня 1916 року в с. Карів, Рава-Руський повіт, Королівство Галичини і Володимирії (тепер Сокальський район, Львівська область). Він був десятою з одинадцятьох дитиною Атанасія і Параскеви Дужих. Не всі діти Дужих пережили злидні Першої світової війни. Залишилося в сім'ї чотири дочки — Марія, Олена, Параскева, Анна і три сини — Микола, Іван, Петро. А в 1932 році багатодітна сім'я Дужих зазнала втрати — відійшов у вічність чоловік, батько і дідусь Атанасій Дужий.

У 1940 році матір — Параскеву Дужу — з рештою родини комуністичні окупанти вивезли до Казахстану, де у 1943 році вона померла.

Петро Дужий був обдарованою дитиною. У чотири роки він декламував напам'ять у читальні села «Заповіт», «Розриту могилу», «До Основ'яненка» Тараса Шевченка.

У 1930 році успішно здав екстерном курс навчання першого і другого класів гімназії і став учнем третього класу Рава-Руської гімназії.

Літературно-публіцистичною діяльністю Петро Дужий почав займатися ще будучи гімназійним учнем. З 1936 року почав публікуватися в українських календарях і журналах «Просвіта», «Життя і знання». У 1937 році вийшла друком його обрядова картина у двох відтинках «Обжинки».

У 1937 році успішно закінчив Львівську гімназію. А восени цього ж року став студентом Академії закордонної торгівлі у Львові.

У 1932 році був прийнятий до підпільної організації юнацтва ОУН. У березні 1934 року у сімнадцятирічному віці Петро Дужий був уперше арештований польською поліцією і відправлений у Львівську тюрму Бригідки, де на той час перебував відомий націоналістичний діяч Зенон Коссак («Тарнавський»), який і став першим вчителем політичної боротьби Петра Дужого.

У вересні 1934 року після шестимісячного ув'язнення Петра Дужого звільняють, а через місяць арештовують вдруге. У камері він зустрічається із Миколою Лемиком, який пожертвував своє юнацьке життя на захист голодуючої Східної України в 1932–1933 роках. Ця зустріч остаточно утвердила світогляд Петра Дужого і його прагнення боротьби за незалежну Україну. Цього разу, лише завдяки великому розуму та дипломатичній гнучкості адвоката — професора доктора Володимира Старосольського, вдалося домогтися звільнення Петра Дужого. У 1938 році Петра Дужого втретє арештовують. Знову Бригідки, але свідки відмовилися від попередніх свідчень і Дужого звільняють.

1 вересня 1939 року поліція вчетверте арештувала Петра Дужого. Цього разу поляки збирали всіх підозрілих і без слідства і суду мали відправити до польського «сумнославного» концтабору «Береза-Картузька». Але розпочалася Друга світова війна і арештанти звільнилися із ув'язнення.

Восени 1939 року після приходу Червоної Армії Петро Дужий подався на Холмщину. Там він учителював, а згодом став секретарем повітового шкільного інспекторату, а далі й інспектором. Як активний член ОУН пройшов військовий вишкіл, сам проводив ідеологічні та культурно-освітні вишколи.

У 1941 році Петро Дужий був включений у список 700 членів ОУН, які мали виконувати найвідповідальніші завдання. Цього року він пішов у Похідну групу "Північ". Але Дмитро Мирон на псевдо «Орлик» покликав Петра Дужого до своєї групи, яка мала проголосити Акт відновлення державності у Києві, подібно як у Львові 30 червня 1941 року.

З початком німецько-радянської війни Петро Дужий входить до складу Похідної Групи ОУН, завданням якої було проголосити відновлення Української Держави в Києві. 31 серпня 1941 року німці арештували цю групу у Василькові біля Києва і перевезли її до Львова, у тюрму на Лонцького. Таким чином Петро Дужий був ув'язнений вп'яте. Восени Петра Дужого німці звільнили, а як виявилося потім, він був звільнений помилково. І не тільки він, майже вся група була звільнена.

Після звільнення Петро Дужий перейшов у підпілля під псевдом "В'ячеслав Романовський". З того часу він працював у Головній організаційній референтурі ОУН.

У травні 1942 року Провід ОУН відправив Петра Дужого на пост заступника і організаційного референта Крайового Проводу ОУН на південь України (місто Дніпро), з осені, вже після вбивства Дмитра Мирона (Крайового Провідника Київщини і суміжних областей) і загадкового зникнення Пантелеймона Сака "Могили", південний Провід поширив свої межі на північ. В 1942 році з-під пера Дужого вийшла наукова історична праця «Роки революції та державного будівництва» (1917-1923).

Влітку 1943 року Організація відправляє Дужого у Холодноярщину, де почали організувати перші відділи УПА. Німці заарештовують Петра Дужого у містечку Олександрівка тодішньої Кіровоградської області. 14 днів страшного катування. Петро Дужий мав тоді фіктивне прізвище Сергій Крученко. У жовтні 1943 року Петра Дужого схопили німці. Це вже шосте ув'язнення. Знову допити і катування. Дужий двічі втікав, і двічі його ловили. У підсумку його засудили до страти. Під час перевезення його до крематорію Петро Дужий зірвав дошку у підлозі товарного вагона і на ходу поїзда зумів утекти. Важко поранений, ледве добрався до Умані, де була розгалужена підпільна організація. Після короткого лікування Дужого послали на Волинь, де 21 листопада 1943 року в селі Будераж відбулась Перша Конференція поневолених народів, у якій він брав участь. Після конференції Петро Дужий повернувся до Львова.

Під керівництвом Петра Дужого працювали Петро Федун (псевдо «Полтава»), Йосип Позичанюк, Зенон Тершаківець. В 1944 році Петра Дужого було прийнято до складу Головного Проводу ОУН на пост референта пропаганди, співредактора і редактора видань ОУН і УПА. В той час ним підготовлено і видруковано: - брошура «Слово Організації українських націоналістів до українського народу»; - співаник «За Україну»; - «Вісті Української інформаційної служби»; - видання Крайового проводу ОУН на західноукраїнських землях «За українську державу»; - видання Крайового проводу ОУН на південно-східних українських землях «Вісті»; - орган Крайового проводу ОУН на осередньо-східних українських землях «За самостійну державу»; - журнал для молоді «Молода Україна»; - журнал для вояків УПА «Повстанець»; - журнал «Український перець»; - часопису ОУН «Ідея і Чин»; - видання Української інформаційної служби «Щоденні вісті».

У 1945 році Петро Дужий був нагороджений Бронзовим Хрестом заслуги.

4 червня 1945 року зрадник показав агентам НКГБ криївку, в якій знаходилося вісім повстанців, у тому числі й Петро Дужий. Чи не вперше каральні органи НКГБ застосували струменево-паралітичний газ. Петро Дужий арештований усьоме. П'ятнадцять місяців безсонних ночей та катувань під час слідства. У результаті 22 березня 1947 року в спецтюрмі м. Києва Петра Дужого засуджено до розстрілу. Шістдесят п'ять днів і ночей незламний борець Петро Дужий чекав на виконання вироку. Вирок був підписаний головою Верховної Ради СРСР М. Шверником. На щастя, вийшов Указ від 26 травня 1947 року, який скасовував смертну кару.

Понад п'ятнадцять років Петра Дужого тримали в далеких концтаборах Колими, Сибіру, Мордовії. В ув'язненні писав вірші (підпільно), значна частина яких (поеми, сонати) ввійшла до збірки «Розкуте слово», виданої у Мельбурні (Австралія, 1980 р.).

Восени 1960 року на вимогу урядів деяких західних держав Петра Дужого звільнили з ув'язнення і поселили у Запоріжжі під суворий нагляд. У травні 1964 року дружина Петра Дужого, Марія, з дому Юрчак, померла, а доньок Ларису і Мирославу, забрали на виховання її батьки до Львова. У жовтні 1965 року Петро Дужий одружився із Марією Макогон, яка повернулася із ув'язнення та поневірянь у Магадані та Воркуті. Вона відновила своє спадкове право на батьківський будинок — особняк. У ньому також оселився і Петро Дужий із своїми дітьми.

Не так легко жилося Петру Дужому у Львові. 27 жовтня 1977 року Петра Дужого через рукописи заарештували увосьме. Були допити, обшуки, конфіскація друкарської машинки, книжок. Усе це стало причиною тяжкого серцевого стресу і, може, власне це й врятувало його ще від одного вироку.

Але Петро Дужий не склав рук, а боровся, як міг: у 1980 році в Австралії під псевдонімом Опанас Скелястий (Скеля — Петро) виходить його збірка «Розкуте слово».

Але перенесені з юнацьких років нечувані муки, тюрми, знущання, приниження борця за волю України не могли залишитися безслідними. І після тяжкої хвороби 24 жовтня 1997 року Петро Дужий відійшов у вічність. Похований на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря.

У вівторок, 7 червня 2016 року, на полі почесних поховань № 67 Личаківського кладовища вшанували Петра Дужого. Пам'ятні заходи з нагоди відзначення 100-річчя від дня народження відбулися за участі голови Львівської обласної державної адміністрації Олега Синютки, голови Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих Петра Франка, родини Дужих та громадськості.