Відмінності між версіями «Лангемак Георгій Ерiхович (1898)»

Поточна версія на 14:43, 25 вересня 2017

Лангемак Георгій Ерiхович

Дата народження: 8 липень 1898 р.
Місце народження: м. Старобільськ, Харківської губернії
Стать: чоловік
Освіта: вища
Професія / місце роботи: вчений
Партійність: ВКП(б)
Дата розстрілу: 11 січня 1938 р.

Де і ким заарештований: Москва
Дата арешту: 2 листопада 1937 р.
Звинувачення: «шкідництво в області недопущення нових зразків на озброєння» і участь в «антирадянській терористичній організації»
Осуд: 11 січня 1938 р.
Стаття: 58-7, 58-8 и 58-11 КК РСФСР
Вирок: розстріл
Дата реабілітаціi: 19 листопада 1955 р.
Реабілітуючий орган: Військова Колегія Верховного Суду СРСР
Підстави реабілітації: за відсутністю складу злочину

Джерела відомостей: wikipedia

Біографія

Військовий інженер, один із головних розробників реактивних снарядів на твердому паливі, що використовувалися в реактивному мінометі, названому в Радянському Союзі «катюшою». Герой Соціалістичної Праці (1991, посмертно). Народився в м. Старобільськ в сім’ї німця та швейцарки за походженням, які викладали іноземні мови. 1916 закінчив 8-класну Єлизаветградську гімназію і вступив на філологічний факультет Петроградського університету. У цьому ж році призваний в армію і направлений на навчання до школи мічманів по Адміралтейству. З березня 1917 продовжив службу в 1-й роті 28-ї батареї 5-го кріпосного батальйону берегової оборони Фінської затоки Балтійського моря на Приморському укріпленні Петра Великого (о-в Руссаре, Фінляндія). До квітня 1918 займав посади: молодшого офіцера, старшого офіцера, в. о. командира батареї. Після розпаду старої російської армії повернувся додому. В серпні 1918 вступив на історико-філологічний факультет Новоросійського університету в Одесі.

У липні 1919 по офіцерській мобілізації призваний на службу в Робітничо-селянський червоний флот і направлений в розпорядження командування берегової оборони Кронштадтської фортеці. Від 31 липня 1919 — помічник командира батальйону 2-го артилерійського дивізіону; з 10 серпня 1919 — командир 1-ї батареї 2-го артилерійського дивізіону; від 16 липня 1920 до 20 травня 1921 — комендант форту «Тотлебен» 2-го артилерійського дивізіону. Під час Кронштадтського повстання 1921 був заарештований повстанцями. З 20 травня до 22 червня 1921 завідував стройовою та навчальною частиною 4-го артилерійського дивізіону.

14 грудня 1923 — 15 березня 1928 — слухач балістичного відділення артилерійського флоту (від 1 жовтня 1925 — Військово-технічної) академії РСЧА. Під час навчання разом із співробітниками балістичної лабораторії виконував завдання лабораторії М.Тихомирова.

Після закінчення Військово-технічної академії на прохання М.Тихомирова як спеціаліст із внутрішньої балістики направлений на роботу в Газодинамічну лабораторію, де 1930 очолив 1-й сектор (від 1932 — відділ) порохових ракет. Безпосередньо керував розробкою і доводкою реактивних снарядів РС-82 та РС-132. Листувався з К.Ціолковським. 1930—31 — приватний викладач Військово-технічної академії РСЧА. 1930—34 — позаштатний експерт Комітету з винаходів при Раді праці та оборони СРСР.

З вересня 1933 — начальник Ленінградського відділу Реактивного НДІ, керував переїздом ленінградської групи та матеріальної частини в Москву. Від січня 1934 — заступник директора з наукової частини, головний інженер Реактивного НДІ (з 1937 — НДІ-3). Цього ж року направлений (в «рахунок 1000») організовувати промисловість. 1935—37 — голова технічної ради Реактивного НДІ (НДІ-3). Під його керівництвом було розроблено більш як 250 різновидів реактивних снарядів, більшість з яких передано на озброєння РСЧА.

Автор і співавтор 12 винаходів, близько 10 книг і статей, а також 2 перекладів із французької мови. Першим почав вживати термін «космонавтика», розробив систему термінів для реактивної техніки. Військ. інженер 1-го рангу (1936).

2 листопада 1937 заарештований «як німецький шпигун», 11 січня 1938 на закритому судовому засіданні сесії Верховного суду СРСР засуджений як «ворог народу» до розстрілу і страчений. Похований на кладовищі біля Донського крематорію в м. Москва.

21 листопада 1955 реабілітований.

Його іменем названо кратер на зворотному боці Місяця

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 |місце народження=м. Старобільськ, Харківської губернії
 |стать=чоловік
+|освіта=вища
+|професія / місце роботи=вчений
+|партійність=ВКП(б)
 |розстріл=11.01.1938
 |джерела відомостей=[https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%B5%D0%BC%D0%B0%D0%BA,_%D0%93%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B8%D0%B9_%D0%AD%D1%80%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 wikipedia]
@@ Рядок 11: / Рядок 14: @@
 |звинувачення 1=«шкідництво в області недопущення нових зразків на озброєння» і участь в «антирадянській терористичній організації»
 |осуд 1=11.01.1938
-|стаття 1=58-7, 58-8 и 58-11 УК РСФСР
+|стаття 1=58-7, 58-8 и 58-11 КК РСФСР
 |вирок 1=розстріл
 |дата реабілітаціi 1=19.11.1955
@@ Рядок 17: / Рядок 20: @@
 |підстави реабілітації 1=за відсутністю складу злочину
 }}
 [[Категорія:Створено користувачем]]
 [[Категорія:Відкритий список]]
+[[Категорія:Фотографії]]
+[[Категорія:Фотографії‏‎]]
+[[ru:Лангемак Георгий Эрихович (1898)]]
 ==Біографія==
+Військовий інженер, один із головних розробників реактивних снарядів на твердому паливі, що використовувалися в реактивному мінометі, названому в Радянському Союзі «катюшою». Герой Соціалістичної Праці (1991, посмертно). Народився в м. Старобільськ в сім’ї німця та швейцарки за походженням, які викладали іноземні мови. 1916 закінчив 8-класну Єлизаветградську гімназію і вступив на філологічний факультет Петроградського університету. У цьому ж році призваний в армію і направлений на навчання до школи мічманів по Адміралтейству. З березня 1917 продовжив службу в 1-й роті 28-ї батареї 5-го кріпосного батальйону берегової оборони Фінської затоки Балтійського моря на Приморському укріпленні Петра Великого (о-в Руссаре, Фінляндія). До квітня 1918 займав посади: молодшого офіцера, старшого офіцера, в. о. командира батареї. Після розпаду старої російської армії повернувся додому. В серпні 1918 вступив на історико-філологічний факультет Новоросійського університету в Одесі.
+У липні 1919 по офіцерській мобілізації призваний на службу в Робітничо-селянський червоний флот і направлений в розпорядження командування берегової оборони Кронштадтської фортеці. Від 31 липня 1919 — помічник командира батальйону 2-го артилерійського дивізіону; з 10 серпня 1919 — командир 1-ї батареї 2-го артилерійського дивізіону; від 16 липня 1920 до 20 травня 1921 — комендант форту «Тотлебен» 2-го артилерійського дивізіону. Під час Кронштадтського повстання 1921 був заарештований повстанцями. З 20 травня до 22 червня 1921 завідував стройовою та навчальною частиною 4-го артилерійського дивізіону.
+грудня 1923 — 15 березня 1928 — слухач балістичного відділення артилерійського флоту (від 1 жовтня 1925 — Військово-технічної) академії РСЧА. Під час навчання разом із співробітниками балістичної лабораторії виконував завдання лабораторії М.Тихомирова.
+Після закінчення Військово-технічної академії на прохання М.Тихомирова як спеціаліст із внутрішньої балістики направлений на роботу в Газодинамічну лабораторію, де 1930 очолив 1-й сектор (від 1932 — відділ) порохових ракет. Безпосередньо керував розробкою і доводкою реактивних снарядів РС-82 та РС-132. Листувався з К.Ціолковським. 1930—31 — приватний викладач Військово-технічної академії РСЧА. 1930—34 — позаштатний експерт Комітету з винаходів при Раді праці та оборони СРСР.
+З вересня 1933 — начальник Ленінградського відділу Реактивного НДІ, керував переїздом ленінградської групи та матеріальної частини в Москву. Від січня 1934 — заступник директора з наукової частини, головний інженер Реактивного НДІ (з 1937 — НДІ-3). Цього ж року направлений (в «рахунок 1000») організовувати промисловість. 1935—37 — голова технічної ради Реактивного НДІ (НДІ-3). Під його керівництвом було розроблено більш як 250 різновидів реактивних снарядів, більшість з яких передано на озброєння РСЧА.
+Автор і співавтор 12 винаходів, близько 10 книг і статей, а також 2 перекладів із французької мови. Першим почав вживати термін «космонавтика», розробив систему термінів для реактивної техніки. Військ. інженер 1-го рангу (1936).
+листопада 1937 заарештований «як німецький шпигун», 11 січня 1938 на закритому судовому засіданні сесії Верховного суду СРСР засуджений як «ворог народу» до розстрілу і страчений. Похований на кладовищі біля Донського крематорію в м. Москва.
+листопада 1955 реабілітований.
+Його іменем названо кратер на зворотному боці Місяця