Відмінності між версіями «Мешко Оксана Яківна (1905)»

Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Шаблон:Формуляр
 
{{Шаблон:Формуляр
 +
|світлина=Мешко Оксана.jpg
 
|дата народження=30.01.1905
 
|дата народження=30.01.1905
 
|місце народження=м. Старі Санжари, нині село Новосанжарського району Полтавської області
 
|місце народження=м. Старі Санжари, нині село Новосанжарського району Полтавської області
Рядок 29: Рядок 30:
  
 
==Біографія==
 
==Біографія==
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
  
  
Рядок 37: Рядок 46:
  
 
Оксана Яківна Мешко народилась 30 січня 1905 року в містечку Старі Санжари (нині село Новосанжарського району Полтавської області) в малоземельній хліборобській родині, яка мала давнє козацьке коріння та уникнула свого часу покріпачення.  
 
Оксана Яківна Мешко народилась 30 січня 1905 року в містечку Старі Санжари (нині село Новосанжарського району Полтавської області) в малоземельній хліборобській родині, яка мала давнє козацьке коріння та уникнула свого часу покріпачення.  
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
  
  
Рядок 45: Рядок 62:
  
 
У грудні 1920 року в Харкові на Холодній горі комуністи розстріляли батька Оксани, який був взятий ними у числі інших навесні як заручник за невиконання волостю продподатку. Невдовзі від руки місцевого «активіста» гине 17-річний брат Євген, член «Просвіти».
 
У грудні 1920 року в Харкові на Холодній горі комуністи розстріляли батька Оксани, який був взятий ними у числі інших навесні як заручник за невиконання волостю продподатку. Невдовзі від руки місцевого «активіста» гине 17-річний брат Євген, член «Просвіти».
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
  
  
Рядок 53: Рядок 78:
  
 
У 1927 році вступає на хімічний факультет Інституту народної освіти в Дніпропетровську. Під час навчання одружується з викладачем інституту Федором Сергієнком — колишнім членом Української комуністичної партії (боротьбистів). За час навчання декілька разів виключалась з інституту «за соцпоходження» та знову добивалась свого поновлення. У 1931 році все-таки закінчує інститут.
 
У 1927 році вступає на хімічний факультет Інституту народної освіти в Дніпропетровську. Під час навчання одружується з викладачем інституту Федором Сергієнком — колишнім членом Української комуністичної партії (боротьбистів). За час навчання декілька разів виключалась з інституту «за соцпоходження» та знову добивалась свого поновлення. У 1931 році все-таки закінчує інститут.
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
  
  
Рядок 61: Рядок 94:
  
 
На початку 1935 року вдруге заарештовують чоловіка Федора Сергієнка (вперше в 1925 році як член УКП (боротьбистів)). Як родичку «ворогів народу» в 1937 році Оксану Мешко звільняють «за скороченням» з хімічної лабораторії Інституту зернового господарства. Переїжджає до Тамбова, до чоловіка, де й застала їх німецько-радянська війна. У травні 1944 року повертається до Дніпропетровська, потім до Києва.
 
На початку 1935 року вдруге заарештовують чоловіка Федора Сергієнка (вперше в 1925 році як член УКП (боротьбистів)). Як родичку «ворогів народу» в 1937 році Оксану Мешко звільняють «за скороченням» з хімічної лабораторії Інституту зернового господарства. Переїжджає до Тамбова, до чоловіка, де й застала їх німецько-радянська війна. У травні 1944 року повертається до Дніпропетровська, потім до Києва.
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
  
  
Рядок 69: Рядок 110:
  
 
19 лютого 1947 року заарештована в Києві на Львівській площі за звинуваченням у намірі разом із сестрою Вірою вчинити замах на першого секретаря ЦК КП(б)У Микиту Хрущова. Вирок — 10 років виправно-трудових таборів.
 
19 лютого 1947 року заарештована в Києві на Львівській площі за звинуваченням у намірі разом із сестрою Вірою вчинити замах на першого секретаря ЦК КП(б)У Микиту Хрущова. Вирок — 10 років виправно-трудових таборів.
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
  
  
Рядок 77: Рядок 126:
  
 
У 1947—1954 роках — в'язень радянських таборів в Ухті (Республіка Комі). У 1954 році комісована як недужа. Вийшла з-за колючого дроту на заслання. Була реабілітована. Паспорт отримала лише в 1956 році та змогла в червні того ж року повернутися до Києва. 11 липня 1956 року отримала реабілітаційне посвідчення.
 
У 1947—1954 роках — в'язень радянських таборів в Ухті (Республіка Комі). У 1954 році комісована як недужа. Вийшла з-за колючого дроту на заслання. Була реабілітована. Паспорт отримала лише в 1956 році та змогла в червні того ж року повернутися до Києва. 11 липня 1956 року отримала реабілітаційне посвідчення.
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
  
  
Рядок 85: Рядок 142:
  
 
22 травня 1972 заарештована в справі сина — Олеся Сергієнка. Знову почалися обшуки, виклики в КДБ, допити.
 
22 травня 1972 заарештована в справі сина — Олеся Сергієнка. Знову почалися обшуки, виклики в КДБ, допити.
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
  
  
Рядок 93: Рядок 158:
  
 
Один із членів-засновників Української гельсінської групи. У 1979 році члени УГГ Оксана Мешко, Ніна Строката та Ірина Сеник оприлюднили документ «Ляментація» — про фабрикування кримінальних справ проти дисидентів, про численні факти «ескалації державного терору і наклепів проти учасників правозахисного руху в Україні».
 
Один із членів-засновників Української гельсінської групи. У 1979 році члени УГГ Оксана Мешко, Ніна Строката та Ірина Сеник оприлюднили документ «Ляментація» — про фабрикування кримінальних справ проти дисидентів, про численні факти «ескалації державного терору і наклепів проти учасників правозахисного руху в Україні».
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
  
  
Рядок 101: Рядок 174:
  
 
З червня 1980 року знаходилась два з половиною місяці в камері з хворими на примусовому «обстеженні» в психіатричній лікарні ім. Павлова в Києві.
 
З червня 1980 року знаходилась два з половиною місяці в камері з хворими на примусовому «обстеженні» в психіатричній лікарні ім. Павлова в Києві.
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
  
  
Рядок 109: Рядок 190:
  
 
12 жовтня 1980 року — знову обшук. 14 жовтня — новий арешт, допити та повторна «судово-медична експертиза» в психіатричній лікарні. Звинувачувалась у антирадянській агітації та пропаганді. У січні 1981 року отримала вирок — півроку ув'язнення і п'ять років заслання. Етапована до містечка Аян (Хабаровський край) на березі Охотського моря. На той час Оксані Яківні було вже майже 76 років. Наприкінці 1985 року повертається із заслання, проживає в Києві.
 
12 жовтня 1980 року — знову обшук. 14 жовтня — новий арешт, допити та повторна «судово-медична експертиза» в психіатричній лікарні. Звинувачувалась у антирадянській агітації та пропаганді. У січні 1981 року отримала вирок — півроку ув'язнення і п'ять років заслання. Етапована до містечка Аян (Хабаровський край) на березі Охотського моря. На той час Оксані Яківні було вже майже 76 років. Наприкінці 1985 року повертається із заслання, проживає в Києві.
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
  
  
Рядок 117: Рядок 206:
  
 
Після звільнення один з провідників Української Гельсінської Спілки, створеної 7 липня 1988 року на основі Української Гельсінкської Групи, член Координаційної Ради.
 
Після звільнення один з провідників Української Гельсінської Спілки, створеної 7 липня 1988 року на основі Української Гельсінкської Групи, член Координаційної Ради.
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
  
  
Рядок 125: Рядок 222:
  
 
У червні 1990 року, насамперед зусиллями Оксани Мешко, було поновлено правозахисну діяльність — створено Український комітет «Гельсінкі-90».
 
У червні 1990 року, насамперед зусиллями Оксани Мешко, було поновлено правозахисну діяльність — створено Український комітет «Гельсінкі-90».
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
  
  
Рядок 133: Рядок 238:
  
 
2 січня 1991 року перестало битися серце Оксани Яківни Мешко. Похована 5 січня на Байковому кладовищі в могилі мами. У 1995 році на кошти, зібрані громадськістю, на могилі встановлені два козацькі хрести, які витесав з каменю Микола Малишко.
 
2 січня 1991 року перестало битися серце Оксани Яківни Мешко. Похована 5 січня на Байковому кладовищі в могилі мами. У 1995 році на кошти, зібрані громадськістю, на могилі встановлені два козацькі хрести, які витесав з каменю Микола Малишко.
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
 +
  
  

Версія за 10:09, 29 січня 2018

Мешко Оксана.jpg
  • Дата народження: 30 січня 1905 р.
  • Місце народження: м. Старі Санжари, нині село Новосанжарського району Полтавської області
  • Стать: жінка
  • Соціальне походження: хліборобська родина
  • Освіта: Інституту народної освіти в Дніпрі
  • Місце проживання: Дніпро, Київ, Тамбов
  • Дата смерті: 2 січня 1991 р.
  • Місце смерті: Київ
  • Місце поховання: Байкове кладовище
Арешты
  • Де і ким заарештований: Київ
  • Дата арешту: 19 лютого 1947 р.
  • Звинувачення: намір разом із сестрою Вірою вчинити замах на першого секретаря ЦК КП(б)У Микиту Хрущова
  • Вирок: 10 років виправно-трудових таборів
  • Місце відбуття: Ухта (Республіка Комі)
  • Дата звільнення: 1954
  • Дата реабілітаціi: 11 липень 1956 р.

  • Дата арешту: 12 жовтня 1980 р.
  • Звинувачення: антирадянська агітація та пропаганда
  • Осуд: січень 1981 р.
  • Вирок: півроку ув'язнення і п'ять років заслання
  • Місце відбуття: містечко Аян (Хабаровський край) на березі Охотського моря
  • Дата звільнення: 1985

  • Джерела відомостей: вікіпедія

Біографія

Оксана Яківна Мешко народилась 30 січня 1905 року в містечку Старі Санжари (нині село Новосанжарського району Полтавської області) в малоземельній хліборобській родині, яка мала давнє козацьке коріння та уникнула свого часу покріпачення.

У грудні 1920 року в Харкові на Холодній горі комуністи розстріляли батька Оксани, який був взятий ними у числі інших навесні як заручник за невиконання волостю продподатку. Невдовзі від руки місцевого «активіста» гине 17-річний брат Євген, член «Просвіти».

У 1927 році вступає на хімічний факультет Інституту народної освіти в Дніпропетровську. Під час навчання одружується з викладачем інституту Федором Сергієнком — колишнім членом Української комуністичної партії (боротьбистів). За час навчання декілька разів виключалась з інституту «за соцпоходження» та знову добивалась свого поновлення. У 1931 році все-таки закінчує інститут.

На початку 1935 року вдруге заарештовують чоловіка Федора Сергієнка (вперше в 1925 році як член УКП (боротьбистів)). Як родичку «ворогів народу» в 1937 році Оксану Мешко звільняють «за скороченням» з хімічної лабораторії Інституту зернового господарства. Переїжджає до Тамбова, до чоловіка, де й застала їх німецько-радянська війна. У травні 1944 року повертається до Дніпропетровська, потім до Києва.

19 лютого 1947 року заарештована в Києві на Львівській площі за звинуваченням у намірі разом із сестрою Вірою вчинити замах на першого секретаря ЦК КП(б)У Микиту Хрущова. Вирок — 10 років виправно-трудових таборів.

У 1947—1954 роках — в'язень радянських таборів в Ухті (Республіка Комі). У 1954 році комісована як недужа. Вийшла з-за колючого дроту на заслання. Була реабілітована. Паспорт отримала лише в 1956 році та змогла в червні того ж року повернутися до Києва. 11 липня 1956 року отримала реабілітаційне посвідчення.

22 травня 1972 заарештована в справі сина — Олеся Сергієнка. Знову почалися обшуки, виклики в КДБ, допити.

Один із членів-засновників Української гельсінської групи. У 1979 році члени УГГ Оксана Мешко, Ніна Строката та Ірина Сеник оприлюднили документ «Ляментація» — про фабрикування кримінальних справ проти дисидентів, про численні факти «ескалації державного терору і наклепів проти учасників правозахисного руху в Україні».

З червня 1980 року знаходилась два з половиною місяці в камері з хворими на примусовому «обстеженні» в психіатричній лікарні ім. Павлова в Києві.

12 жовтня 1980 року — знову обшук. 14 жовтня — новий арешт, допити та повторна «судово-медична експертиза» в психіатричній лікарні. Звинувачувалась у антирадянській агітації та пропаганді. У січні 1981 року отримала вирок — півроку ув'язнення і п'ять років заслання. Етапована до містечка Аян (Хабаровський край) на березі Охотського моря. На той час Оксані Яківні було вже майже 76 років. Наприкінці 1985 року повертається із заслання, проживає в Києві.

Після звільнення один з провідників Української Гельсінської Спілки, створеної 7 липня 1988 року на основі Української Гельсінкської Групи, член Координаційної Ради.

У червні 1990 року, насамперед зусиллями Оксани Мешко, було поновлено правозахисну діяльність — створено Український комітет «Гельсінкі-90».

2 січня 1991 року перестало битися серце Оксани Яківни Мешко. Похована 5 січня на Байковому кладовищі в могилі мами. У 1995 році на кошти, зібрані громадськістю, на могилі встановлені два козацькі хрести, які витесав з каменю Микола Малишко.

— † 2 січня 1991, Київ) — біолог, учасниця опозиційного руху в Україні в повоєнний період, фактичний голова Української Гельсінської групи в період масових арештів з боку КДБ в кінці 1970-х років. Мати Олександра Сергієнка. Сестра Катерини Мешко.