Відмінності між версіями «Смольник Павло Дмитрович (1909)»

(Імпорт даних з БД Національний банк репресованих)
 
(Біографія)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Шаблон:Формуляр
 
{{Шаблон:Формуляр
|варіанти ПІБ=
 
 
|дата народження=1909
 
|дата народження=1909
 
|місце народження=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
 
|місце народження=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
 
|національність=українець
 
|національність=українець
|соціальне походження=
 
 
|освіта=освіта початкова
 
|освіта=освіта початкова
 
|професія / місце роботи= / колгоспник
 
|професія / місце роботи= / колгоспник
 
|місце проживання=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
 
|місце проживання=Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
|партійність=
 
 
|де і ким заарештований 1=Арешт. 27.04.1932, звинувачення в антирадянській агітації проти заходів влади.
 
|де і ким заарештований 1=Арешт. 27.04.1932, звинувачення в антирадянській агітації проти заходів влади.
 
|дата арешту 1=27.04.1932
 
|дата арешту 1=27.04.1932
 
|орган, що засудив 1=Харківським облвідділом ДПУ 13.09.1932 справа закрита.
 
|орган, що засудив 1=Харківським облвідділом ДПУ 13.09.1932 справа закрита.
|стаття 1=
 
|вирок 1=
 
|реабілітація 1=
 
|реабілітуючий орган 1=
 
|дата смерті=
 
|місце смерті=
 
 
|архівна справа=ГДА СБ України, м. Суми, спр. П-1133.
 
|архівна справа=ГДА СБ України, м. Суми, спр. П-1133.
 
|джерела відомостей=[http://www.reabit.org.ua/ Національний банк репресованих]
 
|джерела відомостей=[http://www.reabit.org.ua/ Національний банк репресованих]
|примітки=
 
 
}}
 
}}
  
 
[[Категорія:Національний банк репресованих]]
 
[[Категорія:Національний банк репресованих]]
 +
[[Категорія:Відкритий список]]
  
 
==Біографія==
 
==Біографія==
 
+
'''Смольник Павло Дмитрович.'''
 
+
'''Народився''' в селі Мала Ворожба Лебединського району Сумської області у родині заможного селянина Смольника Дмитра. Родина Смольник у селі вважалася одна із заможних та поважних, у володінні  мала багато земель, які оброблювали самотужки та велике господарство. На прикінці 20-х років Павло Дмитрович '''одружився''' із Куліченко (дівоче прізвище) Марією Григорівною. Молода родина почала жити окремо від батьків в окремій хаті, мала невелике господарство, яке виділив батько сім’ї Смольник Дмитро для свого сина і його молодої родини.
[[Категорія:Відкритий список]]
+
Початок 30-х років для України знаменувався початком політичних репресій відносно її громадян.
 +
Не минуло це лихо і родину Смольник. '''Родину Смольник розкуркулили одну із перших у селі.''' Усіх членів родини вигнали з хати, забрали господарство, речі та усе майно. Окрім сина Павла у родині ще були діти: Смольник Борис Дмитрович (помер під час голодомору), Смольник Олександра Дмитрівна (померла під час війни або голодомору), Смольник Лука Дмитрович (втік після розкуркулення родини, останні відомості про нього датуються початком 40-х років з с. Олексіївка Тульської області), Смольник Анна Дмитрівна.
 +
Павло Дмитрович проживав неподалік батьків і забрав до себе усю родину, батьків, братів та сестер. Його батько Дмитро Смольник одразу ж після цього лиха помер від серцевого нападу. Усі турботи про родину полягли на плечі Павла Дмитровича.
 +
Із особистого господарства Павла Дмитровича до місцевого колгоспу був забраний його найулюбленіший кінь. Як розповідала його донька у Павла Дмитровича з конем була справжня дружба та прихильність. Цей кінь зіграв ключову роль у житті Павла Дмитровича. Павло працював у тому ж колгоспі, де і був його кінь. На весні 1932 року, коли починався голодомор в Україні, у тому ж колгоспі також не було чим годувати худобу. Павлу Дмитровичу стало шкода свого коня і він вирішив забрати його до себе додому підгодувати. Родина мала таємні припаси. Із розповідей Анастасії Павлівни родина робила схованки у болоті. Ховали мішки із зерном та мукою. Місце хованки ретельно ховали. Мішок із їжею повністю не розмокав, максимально 10 см було мокрим по зовнішніх краях мішка, а в середині їжа була суха. Того ж дня, як Павло Дмитрович привів коня підгодувати до дому, його арештували за доносом. Під вартою він перебував у м. Суми. Як раз у цьому ж році, 1932 рік, народилась його перша дитина Анастасія. Дружина Павла Дмитровича Марія Григорівна два рази на тиждень носила йому їсти (каструлю борщу). З села до м. Суми (місця заключення Смольника Павла Дмитровича) йшла пішки, приблизно 30 км.
 +
Після того, як Смольника Павла, звільнили у вересні 1932 року він повернувся до родини та знов почав працювати у тому з колгоспі. У 1934 у нього народився син Дмитро.
 +
Відношення влади до колишнього куркуля було упереджене. Його навантажували більш тяжкою роботою ніж інших. Під час важкої праці він пошкодив ногу. Рана на нозі довго не загоювалась. Пізніше у нього розвинувся туберкульоз кісток. Помер Смольник Павло Дмитрович на початку літа 1941 року, ще до початку війни.
 +
У хаті, колись великої родини Смольник, залишились та вижили під час війни його син Дмитро, донька Анастасія, мати та дружина.
 +
Усі дані про Павла Дмитровича написані його правнукою Андросовою (Логошна)Тетяною Іванівною зі спогадів та розповідей його доньки Анастасії Дмитрівни.
 +
На даний час більше інформації стосовно усіх членів родини не має. Чекаємо інформацію на запити з архівів.

Версія за 15:02, 9 серпня 2017

  • Дата народження: 1909 р.
  • Місце народження: Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну
  • Національність: українець
  • Освіта: освіта початкова
  • Професія / місце роботи: / колгоспник
  • Місце проживання: Сумська обл. с. Ворожба Лебединського р-ну

  • Де і ким заарештований: Арешт. 27.04.1932, звинувачення в антирадянській агітації проти заходів влади.
  • Дата арешту: 27 квітня 1932 р.
  • Орган, що засудив: Харківським облвідділом ДПУ 13.09.1932 справа закрита.

Біографія

Смольник Павло Дмитрович. Народився в селі Мала Ворожба Лебединського району Сумської області у родині заможного селянина Смольника Дмитра. Родина Смольник у селі вважалася одна із заможних та поважних, у володінні мала багато земель, які оброблювали самотужки та велике господарство. На прикінці 20-х років Павло Дмитрович одружився із Куліченко (дівоче прізвище) Марією Григорівною. Молода родина почала жити окремо від батьків в окремій хаті, мала невелике господарство, яке виділив батько сім’ї Смольник Дмитро для свого сина і його молодої родини. Початок 30-х років для України знаменувався початком політичних репресій відносно її громадян. Не минуло це лихо і родину Смольник. Родину Смольник розкуркулили одну із перших у селі. Усіх членів родини вигнали з хати, забрали господарство, речі та усе майно. Окрім сина Павла у родині ще були діти: Смольник Борис Дмитрович (помер під час голодомору), Смольник Олександра Дмитрівна (померла під час війни або голодомору), Смольник Лука Дмитрович (втік після розкуркулення родини, останні відомості про нього датуються початком 40-х років з с. Олексіївка Тульської області), Смольник Анна Дмитрівна. Павло Дмитрович проживав неподалік батьків і забрав до себе усю родину, батьків, братів та сестер. Його батько Дмитро Смольник одразу ж після цього лиха помер від серцевого нападу. Усі турботи про родину полягли на плечі Павла Дмитровича. Із особистого господарства Павла Дмитровича до місцевого колгоспу був забраний його найулюбленіший кінь. Як розповідала його донька у Павла Дмитровича з конем була справжня дружба та прихильність. Цей кінь зіграв ключову роль у житті Павла Дмитровича. Павло працював у тому ж колгоспі, де і був його кінь. На весні 1932 року, коли починався голодомор в Україні, у тому ж колгоспі також не було чим годувати худобу. Павлу Дмитровичу стало шкода свого коня і він вирішив забрати його до себе додому підгодувати. Родина мала таємні припаси. Із розповідей Анастасії Павлівни родина робила схованки у болоті. Ховали мішки із зерном та мукою. Місце хованки ретельно ховали. Мішок із їжею повністю не розмокав, максимально 10 см було мокрим по зовнішніх краях мішка, а в середині їжа була суха. Того ж дня, як Павло Дмитрович привів коня підгодувати до дому, його арештували за доносом. Під вартою він перебував у м. Суми. Як раз у цьому ж році, 1932 рік, народилась його перша дитина Анастасія. Дружина Павла Дмитровича Марія Григорівна два рази на тиждень носила йому їсти (каструлю борщу). З села до м. Суми (місця заключення Смольника Павла Дмитровича) йшла пішки, приблизно 30 км. Після того, як Смольника Павла, звільнили у вересні 1932 року він повернувся до родини та знов почав працювати у тому з колгоспі. У 1934 у нього народився син Дмитро. Відношення влади до колишнього куркуля було упереджене. Його навантажували більш тяжкою роботою ніж інших. Під час важкої праці він пошкодив ногу. Рана на нозі довго не загоювалась. Пізніше у нього розвинувся туберкульоз кісток. Помер Смольник Павло Дмитрович на початку літа 1941 року, ще до початку війни. У хаті, колись великої родини Смольник, залишились та вижили під час війни його син Дмитро, донька Анастасія, мати та дружина.

Усі дані про Павла Дмитровича написані його правнукою Андросовою (Логошна)Тетяною Іванівною зі спогадів та розповідей його доньки Анастасії Дмитрівни.

На даний час більше інформації стосовно усіх членів родини не має. Чекаємо інформацію на запити з архівів.